💔🇺🇦🇺🇦 Півтора року невідомості: громада попрощалася із загиблим Валентином Волошиним

Рожищенську громаду огортає чорний смуток, а звістки про втрати нещадно розбивають серця рідних.

Близько півтора року родина Валентина Волошина плекала надію на його повернення додому живим. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше: солдат 21-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, Валентин Волошин (1981 року народження), загинув 30 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Веселе Курської області. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання, захищаючи рідну землю.

🩵💛 Валентин Волошин був відданим сином своєї землі. Наймолодший з багатодітної родини, він після смерті батьків залишився проживати у родинному домі разом з братами. Коли Батьківщина покликала, у 2024 році, Валентин став до лав Збройних сил України. Служив водієм механізованої роти та брав участь у Курській операції. Його зникнення безвісти 30 жовтня 2024 року в районі Веселого стало першим тривожним сигналом, який згодом, через півтора року, підтвердила експертиза ДНК.

🖤⚔️ Герої не вмирають – вони назавжди залишаються в пам’яті народу. Смерть Валентина Волошина, як і смерть кожного захисника, є невимовною втратою.

💔🙏 Під звуки скорботної мелодії “Плине кача” рожищани зустрічали траурний кортеж із тілом загиблого Героя. Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. У словах і молитвах звучав спільний біль, безмежна вдячність воїну, який до останнього подиху боровся за Україну, за кожного з нас. Навколо домовини, вкритої національним стягом, стояла велика родина Героя. Серця рідних Валентина Волошина сповнені скорботи від усвідомлення втрати, але водночас вони сподіваються на добрі вісті про ще одного брата, який також перебуває у статусі зниклого безвісти.

🫂 Міський голова Вячеслав Поліщук від імені всієї громади висловив найщиріші співчуття родині загиблого. “Війна триває, боротьба триває. І наші хлопці віддають у цій боротьбі найдорожче – своє життя, бо за кожним з них стоїть родина, яку вони захищають. Тому в наших душах має вічно жити пам’ять про тих Героїв, які захищали нашу державу і стали її історією”, – наголосив очільник громади, закликавши жителів гідно провести Героя в останню дорогу.

Після церемонії прощання траурний кортеж вирушив на малу батьківщину загиблого – у село Носачевичі. На вулицях Рожища, Дубища та в самому селі Героя зустрічали живим коридором, вшановуючи його подвиг та жертовність.

🩵💛 Біля рідної батьківської хати з полеглим воїном прощалися рідні, сусіди, знайомі та односельці. Невелика спільна молитва, а потім тіло понесли до місцевого храму, де священники відспівали Героя, наголошуючи, що він виконав найвищу заповідь любові – віддав життя за ближніх. Поховали Валентина Волошина з усіма військовими почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України на сільському кладовищі.

Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це невимовний біль для всієї країни.

🇺🇦🇺🇦 Ім’я загиблого Героя Валентина Волошина навіки вписане в історію боротьби за українську державність. Наш земляк віднині завжди в строю. Слава Героям!