💔 Підгайцівська громада провела в останню путь свого Героя – Гната Валера.

19 липня 2025 року, Підгайцівська громада попрощалася зі своїм захисником, військовослужбовцем Збройних Сил України, стрільцем Гнатом Валером. 24-річний воїн, маючи дружину та трирічну доньку, з початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь і став на захист Батьківщини.

Гнат Валер прийняв Присягу на вірність Українському народові в січні 2023 року. Він мужньо боронив Україну на найгарячіших напрямках. На жаль, захисник загинув 30 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Вербове Запорізької області. Майже два роки Гнат вважався безвісти зниклим. Його загибель стала невимовною втратою для його родини: дружини, доньки та батьків.

У рідному селі Підгайці кортеж Героя зустрічали з усіма військовими почестями. Мешканці громади зі сльозами на очах висловлювали свою скорботу, а шлях руху кортежу був встелений квітами, що символізувало глибоку повагу та шану до загиблого воїна.

Відспівування Героя відбулося у Свято-Михайлівському храмі. Священник Олександр Хорошко, звертаючись до присутніх, порівняв подвиг Гната Валера з подвигом преподобного Телемаха, який зупинив гладіаторські бої в Римі ціною власного життя. Священнослужитель наголосив, що новітні герої, як і Гнат, є прикладом для наслідування, особливо для молодого покоління, і саме завдяки їхній боротьбі здобувається незалежність України.

Він закликав усіх бути сильними, зберігати віру та надію, пам’ятаючи, що Гнат Валер долучився до Війська Небесного.

Піша хода, що зібрала багато людей, супроводжувала Героя вулицями його рідного села, повз школу, де пролунав його останній дзвоник, до батьківської домівки, а потім до місця вічного спочинку на Алеї Слави. Під звуки Державного гімну та постріли пошани, тіло Героя було віддано землі. Дружині загиблого бійця вручили Прапор України, як символ його незламності та самовідданості.

Гнат Олександрович Валер народився 29 грудня 1998 року. Після закінчення Підгайцівського ліцею він здобув професійно-технічну освіту. До війни працював на будівництві.

Його побратим і найкращий друг, Олександр Герлінський, згадує з болем: “Ми дружили з дитинства, завжди підтримували один одного. Він підтримав мене у рішенні йти воювати, хоча мав дружину та дитину. Ми вірили, що повернемося разом, але…”.

Сусідка та мати побратима, Валентина Герлінська, додає: “Гнатик був мені, як рідний. Молодий, щирий, мужній, з добрим серцем. Ми всі вірили, що він повернеться живим. Але війна забирає найкращих.”

Слова не можуть втамувати біль від такої втрати. Україна здобула ще одного Героя, який віддав найдорожче – своє життя за Батьківщину.

Вічна пам’ять та слава Герою! 🙏