У серці Черкас, на Соборній площі, відбулася надзвичайно важлива акція, яка об’єднала сотні українців під гаслом “Не мовчи — полон вбиває!”. Ця ініціатива зібрала рідних та близьких наших полонених захисників та тих, хто досі вважається зниклим безвісти. Метою заходу було привернути максимальну увагу суспільства до болючої проблеми утримання українських воїнів у ворожому полоні та їхнього безслідного зникнення. Кожна така акція є потужним нагадуванням про те, що Україна пам’ятає про своїх синів і доньок, які зараз перебувають у неволі, і докладає всіх зусиль для їхнього повернення додому. Присутні, з прапорами України та плакатами, які закликали до звільнення, висловили свій біль та надію. Серед написів були чіткі послання: “Поверніть наших героїв додому!”, “Свободу захисникам Маріуполя!”, “Не забуваймо про полонених захисників!”. Особливий заклик був адресований водіям, що проїжджають повз: “Підтримай рідних — посигналь!”. Цей простий, але потужний жест мав на меті створити хвилю солідарності, показати, що байдужих немає, і кожен українець поділяє біль родин. Символічне гудіння клаксонів стало відлунням колективного звернення до світу та до влади, наголошуючи на невідкладній необхідності звільнення кожного українського захисника. Проблема полонених захисників та зниклих безвісти є однією з найгостріших у сучасному українському суспільстві. Тисячі родин щодня живуть у невідомості, чекаючи звісток про своїх рідних. Такі публічні акції, як та, що пройшла у Черкасах, відіграють ключову роль у підтримці морального духу родин та у постійному нагадуванні про цю трагедію на всіх рівнях — від місцевого до міжнародного. Вони є рушійною силою для активізації переговорних процесів та формування дієвих механізмів обміну та пошуку. Кожен голос, кожен плакат, кожен сигнал автомобіля додає сили спільній боротьбі за повернення наших героїв. Важливо, щоб голос рідних полонених захисників був почутий не лише в Україні, але й за її межами. Міжнародні організації, правозахисні установи, світові лідери повинні посилити тиск на агресора, вимагаючи дотримання норм міжнародного гуманітарного права та негайного звільнення всіх військовополонених. Це питання не лише національної безпеки, а й загальнолюдських цінностей. Український народ не зупиниться у своїх зусиллях, доки останній захисник не повернеться додому. Солідарність та підтримка – ось що дає надію тим, хто чекає, і силу тим, хто бореться за своїх рідних. Акції, подібні черкаській, є яскравим свідченням незламності духу українців та їхньої безмежної віри у перемогу і справедливість.