16 липня у відділі роботи з військовослужбовцями та їхніми сім’ями відбулася підтримуюча зустріч для родин зниклих безвісти.

Захід провела фахівець із супроводу ветеранів, психологиня Марія Токарик.

 Говорили про невизначену втрату — особливий, глибокий біль, коли немає ясності, фіналу, розуміння, що насправді сталося.

Це стан “між”:

– між надією і страхом,

– між вірою і гнівом,

– між життям і завмиранням.

 Учасники ділилися своїми переживаннями, працювали з арттерапевтичною вправою “Стрічка життя”, обговорювали, як дбати про себе, де знаходити сили чекати, і чому так важлива підтримка.

 Родини зниклих безвісти — це ті, хто живуть у постійному очікуванні, тривозі, надії. І наше завдання — бути поруч, чути й підтримувати.