30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти. Цей день слугує важливим нагадуванням про сотні тисяч родин по всьому світу, які живуть з невизначеністю та болем у серці, очікуючи повернення своїх близьких. Термін «насильницьке зникнення» охоплює широкий спектр жорстоких злочинів, які часто розглядаються як тяжкі воєнні злочини та злочини проти людяності. На жаль, з початку повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала одним з жахливих інструментів залякування, що активно використовується окупаційними військами на українській землі. Ворог грубо порушує всі міжнародні норми та чинить звірства, по суті ведучи геноцид українського народу. В умовах війни, коли кожен українець відчуває постійну небезпеку, українські сім’ї щодня чекають на повернення своїх чоловіків, батьків, синів з фронту. Однак, є й ті сім’ї, чиї рідні не просто не повернулися, а зникли безвісти. Ці люди живуть з непохитною надією та очікують хоча б якоїсь звістки про своїх найрідніших. Їхнє терпіння та віра є яскравим прикладом незламності українського духу. Ми висловлюємо безмежну підтримку всім родинам, чиї близькі зникли безвісти. Нехай надія, що живе у ваших серцях, обов’язково перетвориться на реальність, а ваші рідні якнайшвидше повернуться додому. Ми пам’ятаємо кожного і щиро віримо в перемогу та справедливість. Цей день є символом єднання та солідарності з усіма, хто переживає невимовний біль втрати та невідомості. Ми наголошуємо на важливості боротьби проти насильницьких зникнень та забезпечення прав зниклих осіб та їхніх родин. Кожна людина, яка зникла безвісти, заслуговує на пам’ять, на розслідування та на те, щоб її родина отримала відповіді. Цей день – це також заклик до дій, щоб запобігти таким трагедіям у майбутньому та притягнути винних до відповідальності. Ми солідарні з усіма, хто чекає. Віримо у повернення!