Під блакитним серпневим небом майорять національні прапори. Синє і жовте – символ волі, гідності та честі, відчуття дому. Під рідними прапорами наші воїни боронять Україну, рідний прапор проводить їх в останню путь.
Сьогодні у Пониковиці навік попрощалися з Тарасом Володимировичем Волянюком. На початку повномасштабного вторгнення, у
березні 2022 року, він добровільно став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил. На фронті був командиром 1 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецького батальйону. Скорботна колона востаннє пройшла вулицями села до рідного дому загиблого захисника. Чин похорону відбувся у церкві Пресвятої Трійці. Громада, рідні і близькі, побратими, друзі загиблого спільною молитвою склали останню шану і просили миру та спокою для душі воїна.
Він гідно виконував свою присягу, служив Українському народу та віддав життя за Україну.
Вічна памʼять загиблому воїну.