У крижаних водах Антарктиди вчені виявили 332 гігантські каньйони, про які раніше не було відомо. Деякі з них сягають понад 4 000 метрів у глибину, що свідчить про надзвичайні геологічні процеси на дні океану.

Ці масивні океанічні западини були відкриті науковцями Барселонського університету й Університетського коледжу Корка (Ірландія) завдяки високоточному картографуванню морського дна. У результаті з’ясувалося, що кількість каньйонів у п’ять разів перевищує попередні оцінки, що є справжнім проривом у вивченні підводного світу.

Нове дослідження показало разючі відмінності між східною та західною системами антарктичних каньйонів, а також надало нові, критично важливі відомості про давню історію льодовикового покриву континенту. Це відкриття має величезне значення для розуміння змін клімату.

Дослідження ґрунтувалося на Міжнародній батиметричній карті Південного океану (версія 2) – найдетальнішій на сьогодні карті морського дна Антарктиди. Вона має роздільну здатність 500 метрів на піксель, що дало змогу дослідникам застосувати напівавтоматизовані методи для ідентифікації та аналізу підводних форм рельєфу, як описано у статті.

За словами Девіда Амбласа з Барселонського університету, каньйони на дні Антарктиди за розмірами перевищують аналогічні утворення в інших частинах океану – завдяки впливу полярних льодів і великим обсягам осадів, які приносять до моря льодовики. Це формує унікальні підводні ландшафти.

Команда також створила спеціальне програмне забезпечення GIS, що дозволило розрахувати 15 морфометричних параметрів, аби відтворити складну геологічну структуру каньйонів. Це дає змогу глибше зрозуміти процеси, що формують дно Антарктиди.

Згідно з результатами дослідження, найбільш розвинені каньйони розташовані саме на сході Антарктиди. Вони мають розгалужену, складну структуру. Усі ці канали об’єднуються в один головний, який відводить воду у глибокий океан, прорізаючи круті схили й утворюючи типові U-подібні профілі, характерні для льодовикових форм рельєфу. Це свідчить про тривалу геологічну історію.

Натомість каньйони Західної Антарктиди коротші, крутіші та мають V-подібні поперечні профілі. Ця морфологічна різниця підтверджує теорію про те, що льодовиковий щит Східної Антарктиди значно старіший, а її каньйони існують набагато довше, ніж на заході континенту, кажуть науковці. Дослідження вперше підтвердило це на великому масштабі.

Науковий прорив у розумінні підводного світу Антарктиди

Підводні каньйони Антарктиди відіграють ключову роль у циркуляції вод між глибокими океанами та континентальними шельфами. Холодна щільна вода, що утворюється під льодовиковими шельфами, стікає в глибини океану, формуючи Антарктичну донну воду – один із головних елементів глобальної океанічної циркуляції та кліматичної системи. Це впливає на весь світ.

Крім того, ці каньйони спрямовують теплі глибинні води до узбережжя, що спричиняє танення основи льодових шельфів. Коли ці природні “бар’єри” слабшають або руйнуються, материковий лід швидше стікає в океан, що призводить до підвищення рівня Світового океану. Відкриття нових каньйонів допомагає краще прогнозувати ці процеси.

Відкриття 332 гігантських каньйонів під товщею льоду Антарктиди вчені вважають революційним кроком у вивченні прихованої підводної топографії континенту. Деякі з них сягають понад 4 000 метрів у глибину, впливаючи на циркуляцію океанів, стабільність льодових шельфів і глобальні кліматичні процеси. Ці нові знання є надзвичайно цінними.

Інші новини про Антарктиду

Як повідомляв раніше УНІАН, на початку 2025-го в льодах Антарктиди знайшли останки зниклого британського вченого. Історія сягає 1959 року, коли британський учений Денніс Белл із трьома колегами вирушив у геологічну розвідку, використовуючи дві собачі упряжки. Під час походу собаки почали чинити опір, і Белл пішов уперед, щоб підбадьорити їх, але провалився в дірку в містку між ущелинами. Його тіло так і не змогли забрати. Аж через 66 років Британська антарктична служба оголосила про виявлення останків ученого серед каміння.

Також ми писали, що учені знайшли загублені гігантські річки, які давно протікали через Антарктиду. Втрачений ландшафт зберігся під крижаним щитом протягом 30 мільйонів років. Розуміння того, як вони утворилися і як продовжують впливати на ландшафт, може допомогти уточнити прогнози майбутньої втрати льоду, повідомили дослідники.

Вас також можуть зацікавити новини: