День Державного Прапора України: Історія та Значення Синьо-Жовтого Стяга

“…аж площі закрутилися,
зірвались,
полетіли
у небо!
Бачиш:
наші йдуть,
це
прапор наш!” Б.І. Антонич

Щорічно 23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Ця дата встановлена Указом Президента України на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів. Державний Прапор – це не просто шматок тканини, а потужний символ, що відображає національні традиції, історію та ідентичність українського народу.

**Історичні Корені Синьо-Жовтого Прапора**

Історія українських національних кольорів сягає глибокої давнини. Ще до прийняття християнства на Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Ця кольорова гама була поширена в геральдиці українських міст, зокрема Київщини. З XVIII століття полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького також виготовлялися з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили різноманітні символи: хрести, зорі, зброю та зображення святих. Це свідчить про глибоке укорінення синьо-жовтої символіки в українській культурі.

**”Весна Народів” та Національне Відродження**

Новий етап в утвердженні синьо-жовтого як українських національних кольорів пов’язаний з подіями “весни народів” у Європі. У червні 1848 року український прапор вперше було піднято над міською ратушею Львова. Відтоді полотнища в національних кольорах стали невід’ємною частиною національних свят на Галичині, Буковині та Закарпатті.

На Наддніпрянщині український прапор став можливим для відкритого використання після революції 1905–1907 років. Після падіння царського режиму синьо-жовті кольори набули статусу загальновизнаної української символіки. Особливо знаковими стали події 1917 року: 25 березня у Петрограді відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців та студентської молоді під національними прапорами. 29 березня того ж року в Києві, під час Свята свободи, українські воїни пройшли окремою колоною, несучи синьо-жовті знамена.

**Українська Народна Республіка та Боротьба за Незалежність**

31 березня 1917 року в Чернігові учасники Українських зборів урочисто підняли український прапор. 1 квітня в Києві Центральна Рада організувала масштабну 100-тисячну маніфестацію, де тисячі українських солдатів несли синьо-жовті знамена з патріотичними написами. Подібні акції проходили по всій Україні. Влітку 1917 року під синьо-жовтим стягом вирушив на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Частина кораблів Чорноморського флоту також підняла українські прапори.

Офіційне затвердження українського прапора відбулося 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня 1918 року українські прапори були підняті на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття синьо-жовтого стяга над українським Чорноморським флотом.

За часів гетьмана Павла Скоропадського синьо-жовта гама використовувалася для формування різноманітних службових штандартів. 16 липня 1918 року гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила синьо-жовтий стяг державним прапором Західно-Української Народної Республіки. Прапор у синьо-жовтих барвах використовувався і Директорією УНР.

**Заборони та Відродження Символу**

Під час окупації України більшовиками використання синьо-жовтого прапора каралося. Незважаючи на це, українська символіка продовжувала жити.

20 березня 1920 року на Підкарпатській Русі, яка входила до складу Чехословаччини, було ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор. Хоча у 1934 році чехословацька влада заборонила його використання, 15 березня 1939 року Сойм Карпатської України в Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України.

Українська військова організація та Організація українських націоналістів (ОУН) також активно використовували національний прапор. У листопаді 1928 року українські активісти вивісили його із написом “УВО” до 10-річчя Листопадового чину у Львові. На початку 1930-х років з’явився гімн ОУН зі словами: “Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаєм весь великий нарід свій”. У квітні 1941 року Другий великий збір ОУН(б) визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором.

**Шлях до Сучасної Незалежності**

У другій половині ХХ століття синьо-жовтий прапор пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. 1 травня 1966 року над Київським інститутом народного господарства (нині Київський національний економічний університет) студенти Георгій Москаленко та Віктор Кукса замість червоного прапора вивісили синьо-жовтий, прагнучи привернути увагу до національної символіки. За це вони отримали тюремні терміни.

22 січня 1973 року у Чорткові (Тернопільщина) Володимир Мармус з товаришами вивісили чотири національні прапори. 26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року прапор з’явився над Тернопільською міськрадою, 3 квітня – над Львівською ратушею, а 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

У Кропивницькому вперше синьо-жовтий прапор було встановлено 16 липня 1991 року перед бібліотекою імені Тараса Шевченка. Цю акцію здійснили члени громадської організації “Рух”. Вночі прапор демонтували, а активістів затримали.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України був офіційно затверджений Верховною Радою України. Він складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг – синьої та жовтої, із співвідношенням ширини до довжини 2:3.

**Національний Символ Єдності**

На Меморіальному комплексі “Фортечні вали” у Кропивницькому встановлено найбільший синьо-жовтий прапор Кіровоградської області. Висота щогли – 50 метрів, вага – сім з половиною тонн, а розмір прапора – 8 на 13 метрів. Його було встановлено у 2021 році.

Державний Прапор України є втіленням національної єдності, честі, гідності, традицій державотворення, а також відображає історію та сьогодення українського народу.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті