Під час роботи над Стандартом державної мови «Термінологія безбар’єрності» виникла напружена дискусія щодо слова «інклюзивність» та пошуку найвлучнішого українського відповідника. Ця задача спонукає до глибоких роздумів про справжнє значення терміну, який ми використовуємо. Щоб краще зрозуміти концепцію, часто вдаються до аналогії з вечіркою: запросити різних людей — це різноманіття; подбати, щоб кожному було зручно та легко дістатися — це доступність. Але справжня інклюзивність — це коли кожен гість без винятку запрошений до спільного танцю, до активної участі. Отже, яке українське слово найповніше передає цей зміст? На перший погляд, це «включення». Однак, це слово часто сприймається як дещо технічне і може вказувати на пасивність, ніби ті, кого «включають», є об’єктами, а не суб’єктами процесу. Натомість, інклюзивність означає не просто фізичну присутність, а глибинне відчуття приналежності до спільноти, визнання власної гідності та створення реальних умов для активної участі. Якби термін «інклюзивність» не існував, ми б шукали українське слово, що передає: 1. Повне прийняття індивідуальних відмінностей людини. 2. Участь у суспільному житті без жодних бар’єрів. 3. Відчуття міцної приналежності до спільноти. В цьому контексті, слово «залучення» видається перспективним варіантом. Проте, важливо розрізняти смислові відтінки між «залученням» (процес) та «залученістю» (стан). «Залучення» — це активна дія: хтось відкриває двері, запрошує, створює сприятливі умови, підтримує, уважно слухає. Це усвідомлений крок системи або окремої особи, що дає можливість іншій людині долучитися на рівних умовах. Наприклад: «Ми розвиваємо освіту, яка активно залучає кожного учня». Тут «залучає» означає дію, створення простору для участі. «Залученість» — це результат, стан або емоція, що виникає, коли ці дії виявилися ефективними. Це той момент, коли людина вже є частиною процесу, відчуває себе важливою, потрібною та рівноправною. Повертаючись до аналогії з вечіркою: «Залучення» — це коли тебе запрошують на танець. «Залученість» — це коли ти вже танцюєш і відчуваєш радість від цього. Отже, «залучення» та «залученість» достатньо повно передають сутність поняття «інклюзивність» і можуть успішно використовуватися як його відповідники в українській мові. А що ви думаєте з цього приводу? Чи є у вас власні ідеї чи пропозиції, як можна було б передати зміст слова «інклюзія», використовуючи питомі українські слова?