** **[#Під_літнім_небом_України_2025]** Цими літніми днями, оповитими містикою та народними повір’ями, **відзначається** Івана Купала **— одне з найдавніших та найбільш містичних слов’янських свят, що супроводжується різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір’ями.** Це особливий час, коли межі між світами стають тонкими, а природа розкриває свої найпотаємніші таємниці. Свято Івана Купала, що збігається з літнім сонцестоянням, є справжнім символом життєдайної сили сонця, води та землі, і століттями передається з покоління в покоління, зберігаючи свою автентичність та глибинний зміст.Зранку в цей день, за стародавніми віруваннями, було прийнято **купатися в річках і озерах,** аби очистити душу і тіло від усякого зла, зцілитися і придбати гарне здоров’я. Вважалося, що купальська вода має чудодійну силу, здатну змити хвороби та негативну енергію. Народні повір’я навіть стверджують, що вранці цього дня купається навіть саме сонце, наділяючи воду особливою енергетикою. Це був не просто ритуал гігієни, а глибоко символічне дійство, спрямоване на оновлення та гармонізацію людини з природою.Напередодні святкування Івана Купала, дівчатка збирали польові квіти та лікарські трави, щоб сплести з них віночки — не лише окрасу, а й обереги. Хлопчики ж, у свою чергу, майстрували “качалки” з вишень та інших квітів. Важливим елементом свята було встановлення на вигоні** обрядового дерева Марени,** яке всі гуртом прикрашали стрічками та квітами. Марена символізувала божество родючості та життя, і навколо неї розгорталися основні події купальської ночі.Біля обрядового дерева обов’язково розкладали велике вогнище — неодмінний атрибут купальської ночі, пов’язаний із культом сонця та його очисною силою. До речі, **стрибки через багаття** — одна з найбільш відомих традицій цього свята, що збереглася й понині. Такі вогнища вважалися **очисними**: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього, вірячи, що він наділяє людину здоров’ям і силою, захищає від злих духів та приносить удачу. Пізніше, з появою романтичних мотивів, молодь почала перескакувати через вогнище парами, взявшись за руки. Це було своєрідне випробування на міцність почуттів та спільне майбутнє: якщо руки не роз’єднаються, то хлопець і дівчина поберуться, а їхній шлюб буде щасливим.Ще одна зворушлива традиція Івана Купала — пускання вінків на воду. Дівчата спускали свої віночки на річкові хвилі та спостерігали за їхнім плином, передбачаючи, з якого боку чекати судженого. Якщо вінок плив рівно і швидко — це віщувало швидке та щасливе заміжжя. Якщо ж вінок зупинявся чи тонув — це був поганий знак. Моя ж бабуся Ксенія не дозволяла мені цього робити, натомість ми кидали цей віночок на грядку з огірками, щоб добре в’язалися. Ця кумедна, але практична традиція показує, як народні вірування перепліталися з повсякденним життям та господарством.Івана Купала — це також час пошуків міфічної квітки папороті, яка, за легендою, цвіте лише раз на рік у купальську ніч і дарує тому, хто її знайде, неймовірні знання та багатства. Цей пошук символізує прагнення до незвіданого, до здійснення найпотаємніших мрій. Бажаємо всім знайти свою квітку папороті і хай здійсниться наше найбільше бажання — МИРУ та ПЕРЕМОГИ для України. Сьогодні учні Великосеверинівського ліцею розважалися саме так, відтворюючи стародавні звичаї та зберігаючи дух свята для майбутніх поколінь! А як у вас святкують це свято Івана Купала?