Сьогодні Болехівщина у скорботі. На національних прапорах жалобні чорні стрічки. Громада зустрічає Героя, Мирослава Дякуна, який віддав життя за Україну на війні. Його подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Рік тривали пошуки, рік сподівань та молитви, але, на превеликий жаль, вони закінчились трагічно… Мирослав Миронович повернувся додому навіки, щоб спочити на рідній землі. Вічна пам’ять Герою!

Величезна колона автомобілів супроводжувала кортеж із тілом Мирослава з Долини до Болехова. Люди вишикувались вздовж дороги, утворивши живий коридор шани, стоячи на колінах із Державними прапорами в руках. Це була данина поваги воїну, який захищав нашу свободу.

Біля Храму Верховенства апостолів Петра і Павла УГКЦ у Болехові отець Дмитро Павлик разом із вірянами зустріли загиблого Героя та звершили молитву за упокій його душі.

Траурна колона рушила до рідної домівки воїна. Його останній шлях встеляли квітами та запаленими лампадками.

У скорботі на свого сина чекала мати, дружина – на коханого чоловіка, рідні, близькі… Віддати останню шану Герою прийшли друзі, знайомі, сусіди, представники місцевої влади, військовослужбовці, мешканці громади. Болехівщина оплакує свого захисника.

Отець-декан Болехівського деканату ПЦУ Іван Петрів у своїй промові закликав до спільної молитви за Мирослава: “…Сьогодні ми, християнська родина, зібралися, щоб зустріти нашого воїна, сина України, який віддав життя за нас. Ми щиро сподівалися побачити його живим, з перемогою, але страшна звістка принесла біль. Він загинув, захищаючи кожного з нас, приносячи надію на мир та Божу благодать.

У молитві, з вдячністю в серці, схилімо голови та покладімо квіти скорботи. Помолімося за упокій воїна Мирослава, щоб Господь прийняв його у Своє Царство та дарував йому вічний спочинок…”

Солдат Мирослав Дякун служив гранатометником у лавах ЗСУ, вірно захищаючи Україну.

Він був мужнім, відважним воїном, справжнім другом для своїх побратимів. Як і всі ми, він мріяв про перемогу та мирне небо. До останнього подиху він залишався вірним присязі та своїй країні. Мирослав загинув у бою за свободу і незалежність України, поблизу Семенівки Донецької області, 19 травня 2024 року.

За свободу та мир в Україні ми платимо надзвичайно високу ціну. Кожна трагічна звістка ранить серце, але ми не маємо права втрачати віру. Пам’ять про Героїв має надихати нас на боротьбу.

Ця жорстока війна забирає кращих синів України… Заради їхньої жертви ми повинні йти далі, наближаючи перемогу. Навіть у найважчі хвилини ми повинні знаходити сили, щоб вистояти.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Мирослава Дякуна. Його героїзм та жертовність назавжди залишаться в наших серцях. Слава Герою України! Вічна пам’ять!

Чин похорону відбудеться 23 травня 2025 року, о 13:00.