Віддавна в Україні з особливим розмахом відзначали одне з найколоритніших народних свят – Івана Купала. Це містичне дійство, сповнене глибокого символізму, тепер, після переходу на новоюліанський календар, святкується у ніч з 23 на 24 червня. Ця зміна дати, що узгоджує церковний календар із сучасними астрономічними розрахунками, дозволила зберегти традиційну прив’язку свята до літнього сонцестояння, адже його коріння сягає дохристиянських часів, коли люди поклонялися силам природи.Івана Купала – це свято, що сполучає в собі елементи язичницьких обрядів, присвячених сонцю, воді та родючості, з християнським вшануванням Іоанна Хрестителя. У давнину цей день вважався кульмінацією літа, часом, коли природа досягає своєї найвищої сили та щедрості. Люди вірили, що в купальську ніч вода набуває особливих цілющих властивостей, а рослини – магічної сили.Традиційні гуляння на Івана Купала завжди були сповнені яскравих ритуалів. Одним із центральних обрядів є масові купання у річках, озерах та ставках. Вважалося, що вода в цей час здатна очистити тіло і душу, змити хвороби та гріхи. Після водних процедур люди збиралися навколо величезних багать. Стрибки через полум’я були символом очищення від негараздів, оновлення та захисту від злих духів. Для молодих пар такі стрибки трималися за важливий обряд єднання: якщо закохані стрибали разом, не розірвавши рук, це віщувало міцний шлюб та щасливе майбутнє.Особливе значення в ніч на Івана Купала мала флора. Дівчата плели вінки з польових квітів та трав, які потім пускали на воду, ворожачи на судженого. Напрямок та швидкість, з якою плив вінок, а також, чи не потонув він, віщували майбутнє дівчини. Чим далі плив вінок, тим щасливішим і довшим мав бути її шлюб. Юнаки ж вирушали у ліс на пошуки міфічної квітки папороті. За легендою, ця квітка розквітає лише на мить у купальську ніч і дарує тому, хто її знайде, неймовірні знання, скарби та здатність розуміти мову тварин. Хоча ніхто ніколи не знаходив цієї квітки, її пошуки символізували прагнення до незвіданого та надприродного.Свято Івана Купала також було тісно пов’язане з початком збору врожаю. Після цього дня люди активно приступали до роботи на городах та в садах, збираючи перші плоди землі. Це був час вдячності стихіям – сонцю, землі та воді – за їхню щедрість і родючість. Незважаючи на століття, що минули, та зміни в суспільстві, Івана Купала залишається одним із найулюбленіших свят в Україні, яке продовжує жити в народних традиціях, піснях та повір’ях. Воно нагадує про глибокий зв’язок українців з природою, про давні звичаї та про неперевершену красу народної культури. Це свято єднає покоління, передаючи спадщину предків та зберігаючи унікальність української ідентичності.