Після теплих заходів на Полтавщині доля подарувала мені нову незабутню сторінку — подорож до села Нехвороща. Мене щиро запросили мої друзі — два Олександри, люди, які не лише мріють, а й втілюють свої задуми в життя, піклуючись про добробут і душу громади. Вони вірять, що саме з духовності починається справжнє відродження, тож зберігають і примножують культурні скарби. Вони поспілкувалися з мером громади — і той одразу відкрив двері для зустрічі, яка стала справжнім святом. У час, коли навколо так багато тривог, коли часто чуємо про заборони, страхи, відмовки — вони обрали інше. Вони обрали життя, єдність, пісню. І я неймовірно вдячна за це.

Із перших кроків у Нехворощі я зрозуміла — мене тут чекали. Чекали не просто як артистку, а як людину, яка несе щось важливе. Все довкола дихало турботою: ошатний літній майданчик, прикрашений у національному стилі, пелюстки квітів під ногами, усмішки людей, які світяться зсередини. Тут живе Україна — справжня, щира, сильна.

І навіть коли смеркло, засвітилися кольорові ліхтарики — окраса центру села, а разом із ними засяяв і старовинний млин. Засвітилися очі — і стало ще тепліше, ще душевніше. Мене вразило, як громада змогла за три дні згуртуватися, підготуватися, запросити людей — і навіть більше: зібрати понад 16 тисяч гривень на підтримку наших захисників. Але ця цифра — не просто про гроші. Це про любов, довіру, віру в перемогу, яку я бачила в кожному погляді, чула в кожному аплодисменті.

Із загальної суми зібраних коштів я особисто передала 3000 гривень директорці сільського будинку культури пані Ірині – ці кошти буде спрямовано на нагальні потреби цього закладу. Це важливий внесок у підтримку місця, де народжується й живе мистецтво, де кошти справді необхідні, де культура тримає громаду разом. Адже саме з таких осередків починається відродження села і національної ідентичності.

Мій концерт став не просто подією — а сповіддю через пісню. Пісню, що лунала для людей, які вміють слухати серцем. Я бачила, як дорослі затамовували подих, як діти підспівували, як кожне слово знаходило відгук. І саме в ці миті я ще раз переконалася — ми єдині, поки звучить українська пісня.

Окрема подяка організаторам — голові громади Віктору Дубовичу, його заступниці Зої Короленко, директорці СБК Ірині Дяченко, чудовому звукооператору Владиславу Діденку, талановитій Іванні Івашкевичус і кожному, хто доклав рук і серця до цієї події. Ви зробили неймовірне — влаштували свято не тільки для села, а й для всієї України.

Ваша згуртованість, ваша любов до рідного краю, до культури, до пісні — це не просто натхнення. Це — пульс нашої країни, який б’ється незламно. Я щаслива, що мала честь співати для вас. І з радістю повернусь знову і знову — співати, ділитися світлом і бути частиною цього великого серця, яке називається Нехвороща. Несподіваною і приємною стала зустріч з Олександром Зінченком — журналістом, письменником, людиною глибокої думки й тонкого слова.

З любов’ю, вдячністю і глибокою повагою – Олена Білоконь, Заслужена артистка України.

Марія Малиш
Ярослав Князєв
Олена Білоконь