Після трьох років нестерпного полону, сповненого випробувань та невідомості, до рідної Володимирівки незабаром повернеться справжній герой – захисник Петро Смолярчук. Це довгоочікуване повернення захисника – подія, яка наповнює серця земляків радістю та гордістю. Наразі Петро проходить важливий етап реабілітації у Вінниці, відновлюючись після всіх труднощів, що випали на його долю під час захисту України. Тим часом у селі його чекає не лише вся громада, але й його відданий чотирилапий друг – вірний собака Дружок, який всі ці роки залишався на подвір’ї, не втрачаючи надії на повернення свого господаря. Цей вірний собака став символом незламності та очікування.

Протягом трьох років відсутності Петра сусіди та односельці дбайливо піклувалися про Дружка, підгодовували його та наглядали за оселею, демонструючи справжню єдність. Староста села Ніна Цапенко однією з перших зв’язалася з Петром Смолярчуком після його звільнення з полону, щоб дізнатися про його потреби та надати необхідну підтримку. З’ясувалося, що сімейна оселя, де раніше проживала родина Смолярчуків, за роки війни зазнала значного занепаду: дружина з дітьми була вимушена виїхати за кордон у пошуках безпеки, а сам Петро пішов захищати Україну і, на жаль, потрапив у полон. Хата та подвір’я залишилися без господарів, поступово заростаючи бур’янами та чагарниками.

Не гаючи жодної хвилини, громада Володимирівки миттєво об’єдналася, виявивши неймовірну солідарність. На масштабну толоку, метою якої була підготовка оселі до повернення Петра Смолярчука, вийшли сусіди, молодь, працівники старостату та комунальних служб. Це була справжня допомога громади, що демонструє її міць та згуртованість.

За особистим дорученням селищного голови Світлани Тилик, під чуйним керівництвом старости Ніни Цапенко та начальника КП «П’ятихатська ЖК» Віталія Кусенка, було проведено колосальну роботу з відновлення будинку та прилеглої території. Зокрема, було виконано наступне:

• ретельно розчистили подвір’я від заростей та вирубали чагарники, що розрослися;
• дбайливо прибрали всю прилеглу територію, повертаючи їй охайний вигляд;
• облаштували зручний літній душ та оновили туалетну будівлю, забезпечуючи комфорт;
• жінки села активно допомагали прибрати та підготувати кімнати в хаті, наповнюючи їх світлом та затишком.

Така всебічна допомога громади – це не просто фізична праця, це глибокий вияв людяності, щирої вдячності та безмежної поваги до тих, хто ціною власного життя виборює для нас свободу та мирне життя. Підтримка героїв, що повертаються з фронту чи полону, є нашим спільним обов’язком.

Зовсім скоро Петро Смолярчук повернеться додому, де на нього чекатиме не лише доглянуте подвір’я та світла, оновлена хата, а й рідні серцю пейзажі та, звісно, його вірний собака Дружок, який ніколи не зраджував надії та вірив у його повернення. Це яскравий приклад того, як громада зустрічає своїх українських воїнів. Герої повертаються, і ми повинні зробити все можливе, щоб їхнє життя після полону, їхнє повернення було гідним, повним турботи та поваги. Це і є справжнє життя після полону, коли ти відчуваєш підтримку.