Пішла з життя жінка-легенда…

Трапляється, що при народженні доля дарує комусь трохи більше талантів, ніж іншим – вдачі, працелюбності, небайдужості, але й випробувань зазвичай таким людям відсипається також через край. Однією з таких яскравих особистостей і була наша землячка, легендарна жінка, новатор сільськогосподарського виробництва, Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР 8-10 скликань Лідія Іванівна ПОСТОЛЬНИК. Була нагороджена радянськими орденами Леніна і Золотою Зіркою Героя Соціалістичної Праці, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, медалями, українською ювілейною медаллю «20 років незалежності України».

Маленька Ліда з’явилася на світ у родині сільських трудівників в селі Годунівка Яготинського району Київської області. Коли досягла трирічного віку, її батько загинув на фінській війні, мати залишилася молодою вдовою з п’ятьма дітьми – а це в ті часи був майже вирок.

Коли два старших брата померли від хвороб, Ліду взяла до себе на виховання татова сестра Параска і привезла на Синельниківщину до Новоолександрівки, де працювала свинаркою у колгоспі. Так розпочалася нова глава в житті Лідії Іванівни, в якій було багато навчання і праці, любові до землі і безкінечної вдячності тіткам Парасці та Ганні.

Потім була надзвичайно важка евакуація під час Другої світової війни – разом з численними тваринами, в надскладних умовах, до невідомості. Разом з дорослими витерпіла всі випробування і маленька Ліда – аж до самого Уральську.

Тяжким було дорослішання Ліди, важка фізична праця й поневіряння, складні стосунки з рідною матір’ю і нарешті – повернення до улюбленої Новоолександ-рівки. Там вийшла заміж за Петра, народила синів Льоню й Сашка. Працювала свинаркою, поступово почала впроваджувати на фермі власні інновації – переконала, що потрібно переглядати підготовку кормів і годівлю свиноматок з поросятами. До своєї праці відносилася самовіддано й зацікавлено, тож впевнено вийшла у передовики виробництва, стала постійним учасником Виставки досягнень народного господарства у столиці, отримувала численні нагороди й цінні подарунки. А в 1970 році Лідія Іванівна стала переможницею соціалістичного змагання і отримала феноменальну на ті часи премію – автомобіль «Москвич» та першу державну нагороду – орден Трудового Червоного Прапора. Тоді ж розпочалася її політична кар’єра – авторитетну землячку сільчани обрали депутатом районної ради.

В 1971 році свинарка з колгоспу ім. Леніна Лідія Постольник отримує почесне звання Героя Соціалістичної Праці із врученням Золотої Зірки Героя і ордена Леніна, потім вона тричі протягом п’ятнадцяти років обирається депутатом Верховної Ради УРСР.

Згодом у Новоолександрівці збудували новий молочнопромисловий комп-лекс – і Лідія Іванівна без остраху змінила фах, швидко знайшла спільну мову з корівками. Водночас не забувала про свої депутатські повноваження – брала активну участь у зведенні клубу для Миролюбівського профтехучилища, Синельниківської лікарні.

В 1986 році героїня нашого допису за сімейними обставинами переїжджає до селища Первомайського (нині – сел. Добричі) Іларіонівської громади. Продовжує сумлінно працювати в радгоспі «Синельниківський» – аж до виходу на заслужений відпочинок.

Всі, з ким протягом свого довгого, багатого на події життя контактувала Лідія Іванівна, згадують її словами вдячності за її велике серце, за готовність прийти на допомогу, підтримати, дати влучну пораду. Пам’ять про цю справді легендарну жінку вічно житиме серед мешканців Раївської громади, багатьом з яких вона стала прикладом для наслідування…

Пресслужба Раївської сільської ради