Війна, Глобальні, Суспільство
Реактивні “Шахеди”: складність збиття та експертні оцінки
Нові реактивні безпілотники “Шахед”, які Росія, ймовірно, використовувала для атаки на Київ 31 липня, є значно складнішими для збиття, ніж їхні попередники. Авіаційний експерт Богдан Долінце повідомив, що РФ експериментує з реактивними дронами з 2023 року, і ці системи вже застосовувалися для ударів по українських портових містах на початку цього року.
За словами Долінце, модифікація “Шахед 236” з реактивними двигунами є дорожчою та має свої особливості протидії. Ці безпілотники розвивають швидкість 600 кілометрів на годину і більше, що робить мобільні вогневі групи неефективними без використання спеціалізованих засобів, таких як переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК).
“Час на реакцію та перехоплення у 3-4 рази менший, ніж на перехоплення звичайного безпілотника, адже при таких швидкостях час польоту ворожого дрона не перевищує 45 хвилин або до 1 години”, – підкреслив експерт. Він додав, що ефективними засобами для знищення таких цілей є автоматизовані системи, як Gepard, наземні турелі та винищувальна авіація, включно з F-16 та МіГ-29. Однак, вартість перехоплення за допомогою зенітно-ракетних комплексів може бути непропорційно високою порівняно з вартістю самого безпілотника.
Експертні думки щодо реактивних “Шахедів”
Фахівець із систем зв’язку та радіоелектронної розвідки Сергій “Флеш” Бескрестнов вважає, що для ефективного збиття реактивних “Шахедів” Україні необхідно розробити спеціалізовані системи, подібні до ПЗРК “Стінгер”. Він також згадав про розробку “поворотних турелей з ШІ” як можливу протидію.
Авіаексперт Валерій Романенко висловив сумніви щодо ефективності лазерної зброї проти таких дронів. За його словами, жодна існуюча лазерна система, включно з українською розробкою “Тризуб”, не має необхідних можливостей. Він пояснив, що лазерний промінь має тепловий ефект, який потребує кількох секунд для пропалення оболонки цілі. Для безпілотника, що рухається зі швидкістю 500 км/год і має невеликий розмір, утримання лазерного променя на цілі стає надзвичайно складним завданням для наземних систем.


