Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» детально визначає вимоги щодо використання державної мови в суспільному житті, зокрема для суб’єктів, що надають туристичні та екскурсійні послуги. Це стосується юридичних осіб, ФОП та фізичних осіб, що працюють у сфері туристичного супроводу, як-от гіди, екскурсоводи, інструктори та провідники. Згідно з вимогами цього Закону, сфера туристичного обслуговування також підпадає під регулювання мовних норм.

1. Стаття 30 Закону встановлює, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Це означає, що всі підприємства, установи, організації та суб’єкти господарювання, що надають послуги, зобов’язані обслуговувати споживачів та надавати інформацію про товари і послуги державною мовою. Допускається дублювання інформації іншими мовами. Особисте обслуговування може здійснюватися іншою мовою за згодою обох сторін, якщо цього просить клієнт. Однак, щодо туристичного та екскурсійного обслуговування, частина восьма статті 23 Закону чітко зазначає, що мовою такого обслуговування є державна мова. Іноземцям та особам без громадянства ці послуги можуть надаватися іншою мовою. Тому, при обслуговуванні громадян України, як у фізичному, так і в онлайн-форматі, обов’язковим є використання української мови. Інші мови допустимі лише для іноземців.
Важливо розрізняти безпосередньо туристичне чи екскурсійне обслуговування від супутніх послуг. Наприклад, вибір чи придбання послуги, розгляд скарг, оформлення документів — ці аспекти, що стосуються персонального обслуговування, можуть здійснюватися іншою мовою за взаємною згодою.
2. Згідно зі статтями 27, 28 Закону, інтернет-представництва (вебсайти, сторінки в соцмережах, мобільні застосунки) суб’єктів туристичної діяльності мають бути виконані державною мовою. Одночасно можуть існувати версії іншими мовами, але українська версія повинна містити не менше інформації за змістом та обсягом і завантажуватися за замовчуванням для користувачів з України. Аналогічні вимоги застосовуються до інформації для загального ознайомлення, такої як оголошення, вивіски, покажчики – вона має бути державною мовою, якщо інше не передбачено Законом, з можливим дублюванням іншими мовами.
3. Реклама в Україні також регулюється мовним законодавством. Відповідно до статті 32 Закону та статті 6 Закону України «Про рекламу», мовою реклами є державна мова. Інформація про товари, послуги, суб’єктів господарювання, включаючи туристичні компанії, має бути подана державною мовою. Це стосується будь-якої форми розповсюдження інформації з метою формування або підтримки інтересу споживачів.
4. Стаття 41 Закону визначає, що всі географічні назви та назви об’єктів топоніміки (вулиць, площ, мостів тощо) населених пунктів мають подаватися державною мовою. Ці назви не перекладаються, а передаються за допомогою літер українського алфавіту відповідно до їх звучання.
5. Важливо пам’ятати, що торговельні марки (знаки для товарів і послуг) використовуються в тому вигляді, в якому їм надано правову охорону (стаття 42 Закону), незалежно від мови.
6. Уповноважений із захисту державної мови (стаття 49 Закону) здійснює нагляд за дотриманням мовного законодавства. Він розглядає скарги, складає протоколи та накладає штрафи за порушення. Зокрема, за повторне порушення мовних вимог щодо обслуговування споживачів (стаття 30 Закону) суб’єкти господарювання можуть бути оштрафовані від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За повторне порушення протягом року штраф може становити від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 244-24, 188-52), штрафи можуть варіюватися від 3400 до 11900 грн. Детальну інформацію про діяльність Уповноваженого та мовне законодавство можна знайти на офіційному сайті: https://mova-ombudsman.gov.ua

« повернутися