РЕКОМЕНДАЦІЇ УПОВНОВАЖЕНОГО ІЗ ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ щодо окремих питань застосування державної мови в діяльності суб’єктів, що надають туристичні та екскурсійні послуги

Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон) встановлено чіткі вимоги до застосування державної мови в різних сферах життя України, зокрема й у туристичній галузі. Це стосується всіх суб’єктів, що надають туристичні та екскурсійні послуги: юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, гідів, екскурсоводів та інших фахівців.

**1. Мова обслуговування споживачів**

Стаття 30 Закону визначає, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Усі підприємства, установи, організації та суб’єкти господарювання зобов’язані надавати інформацію про товари та послуги державною мовою. Ця інформація може бути продубльована іншими мовами. Важливо, що на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися й іншою мовою, прийнятною для обох сторін. Однак, коли йдеться саме про туристичне чи екскурсійне обслуговування громадян України на території України, має застосовуватися виключно державна мова. Виняток становлять іноземці та особи без громадянства – для них допускається обслуговування іншою мовою. Варто розрізняти безпосередньо туристичне обслуговування від супутніх процесів: вибору, придбання послуг, оформлення документів, роботи зі скаргами. Ці супутні процеси, як і персональне обслуговування, можуть вестися іншою мовою за згодою клієнта та надавача послуг, але лише в межах вимог статті 30 Закону.

**2. Інтернет-представництва**

Згідно зі статтями 27 Закону, вебсайти, сторінки в соцмережах, месенджерах та мобільні додатки туристичних та екскурсійних компаній повинні функціонувати державною мовою. Допускається створення версій іншими мовами, але версія державною мовою має бути не менш об’ємною за змістом та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні. Це забезпечує рівний доступ до інформації державною мовою.

**3. Інформація для загального ознайомлення**

Стаття 28 Закону регламентує, що оголошення, покажчики, вивіски, повідомлення та інша публічна інформація про послуги мають бути державною мовою. Дублювання іншими мовами можливе відповідно до законодавства. Це стосується й інформації, що надається суб’єктами туристичної діяльності.

**4. Мова реклами**

Відповідно до статті 32 Закону та Закону України «Про рекламу», мовою реклами в Україні є державна мова. Це означає, що будь-які рекламні матеріали, що поширюються на території України, мають бути передусім державною мовою.

**5. Топоніміка**

Стаття 41 Закону встановлює, що географічні назви, назви вулиць, площ та інших об’єктів топоніміки населених пунктів мають вживатися державною мовою. Вони не перекладаються, а передаються за допомогою відповідного алфавіту відповідно до звучання державною мовою.

**6. Торговельні марки**

Стаття 42 Закону дозволяє використання торговельних марок (знаків для товарів і послуг) у тому вигляді, в якому їм надано правову охорону, зокрема в рекламі та інформації про послуги.

**7. Функції Уповноваженого та відповідальність**

Уповноважений із захисту державної мови (стаття 49 Закону) стежить за дотриманням мовного законодавства та захищає право громадян на отримання інформації та послуг державною мовою. Уповноважений розглядає скарги, складає протоколи та накладає стягнення. За повторне порушення вимог статті 30 Закону протягом року, суб’єкти господарювання можуть бути оштрафовані на суму від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з КУпАП, за порушення мовного законодавства Уповноважений може застосувати штраф від 3400 до 8500 грн (або попередження за перше порушення), а за повторне – від 8500 до 11900 грн.

**8. Додаткова інформація**

Детальнішу інформацію про мовне законодавство та діяльність Уповноваженого можна знайти на офіційному сайті: https://mova-ombudsman.gov.ua