У Франківському драмтеатрі відбулася прем’єра вистави “Медея”, поставленої Оксаною Дмітрієвою за мотивами творів Евріпіда та Гайнера Мюллера. Команда професіоналів, серед яких Костянтин Зоркін (сценографія та костюми), Катерина Палачова (музика) і Дмитро Лека (хореографія), долучилася до створення цієї захопливої постановки.

Режисерка Оксана Дмітрієва адаптувала класичний текст Евріпіда, поєднавши його з сучасним переосмисленням трагедії, здійсненим німецьким драматургом Гайнером Мюллером у 1982 році. Його версія отримала назву “Занедбаний берег. Медея. Матеріал. Ландшафт з аргонавтами”.

В основі сюжету лежить античний міф про Медею, дочку колхідського царя, яка, охоплена палким коханням до Ясона, ватажка аргонавтів, допомагає йому здобути золоте руно та покинути Колхіду. Заради кохання Медея зраджує свою сім’ю, вбиває рідного брата та переїжджає до Еллади.

Заради свого коханого Медея вбиває рідного брата і полишає батьківщину, перебравшись в Елладу

Франківський драмтеатр

Однак, щастя Ясона та Медеї тривало недовго. Ясон, прагнучи забезпечити майбутнє своєї сім’ї, вирішує покинути Медею та одружитися з дочкою коринфського царя Креонта. У відповідь на зраду Медея жорстоко мститься, вбиваючи наречену Ясона, її батька та власних дітей.

Гайнер Мюллер, відомий своїми критичними творами, звертається до переосмислення класичних текстів, зокрема й Евріпіда. Так з’являється його версія “Медеї”, яка складається з трьох частин, що лише поверхово нагадують античний міф.

П’єса Мюллера – це гострий осуд соціалістичного режиму та людської цивілізації в цілому, яка виявляється безсилою перед власними проблемами.

Мюллер показує світ, де будь-які спроби змін є лише імітацією, відчайдушним повторенням минулого, що свідчить про безпорадність і безвихідь. Він трактує вчинок Медеї не просто як помсту зрадженої жінки, а як спробу розірвати будь-який зв’язок із Ясоном. Ціною власних страждань вона звільняється від емоційної залежності від свого чоловіка. Ця “революція, направлена супроти себе” дає надію на справжні зміни.

П’єса Мюллера – нищівний вирок соціалістичному режиму та й людській цивілізації загалом, безсилій перед власними проблемами

Франківський драмтеатр

У виставі Оксани Дмітрієвої Медея постає як режисерка, драматургиня та головна героїня. Вона сама пише текст і виконує головну роль. “Хто я? – Чужинка і варварка?”, зрадниця, блудниця, відступниця, запроданка, вбивця? Чи, може, ошукана, загнана у безвихідь, спустошена і випалена зсередини очевидиця, що вижила?

Оксана Дмітрієва створює виставу, в якій Медея – режисерка, драматургиня і головна героїня

Франківський драмтеатр

На відміну від Евріпіда та Мюллера, Дмітрієва не об’єктивізує Медею, а надає їй суб’єктність, дозволяючи не лише відповідати на питання, але й ставити їх.

Не чекаючи питання Ясона (у виставі – Андрій Мельник) “Ким ти була до мене?”, Медея Надії Левченко починає виставу із запитання до самої себе, адже “треба говорити про себе”, бо інакше розкажуть інші. Оксана Дмітрієва не надає голос Медеї, а уможливлює те, щоб його почули.

Постановка Дмітрієвої не об’єктивізує Медею і не перетворює її на тло чи матеріал

Франківський драмтеатр

Дія розгортається в амфітеатрі, зведеному на головній сцені театру. Глядачі, сидячи спиною до зали, стають частиною вистави, свідками та співучасниками дійства. Цей “театр у театрі” створює відчуття тривання вистави навіть після її завершення, адже глядачам потрібно спуститися з амфітеатру в порожню залу, щоб останній актор покинув сцену.

Дія відбувається в амфітеатрі, зведеному на головній сцені

Франківський драмтеатр

Дмітрієва та Зоркін поєднують тексти Евріпіда і Мюллера, щоб глядачі з лав античного амфітеатру побачили своє апокаліптичне майбутнє, яке, як виявляється, вже настало. Навіть за межами театру, моторошні сцени реального життя нагадують про себе щодня.

У “Медеї” Оксана Дмітрієва продовжує досліджувати українців, підіймаючи важливі питання ідентичності та приналежності. Її Медея намагається знайти себе справжню, ту, яка ще не знає “благ цивілізації”, ту, яка не має боргу чи тавра приналежності до “великого народу”.

У “Медеї” Оксана Дмітрієва продовжує досліджувати українців, порушуючи тему ідентичності й приналежності

Франківський драмтеатр

Вона шукає себе – незаплямовану зрадою, необтяжену безпам’ятством, несвідому нав’язаної меншовартості. У цьому пошуку Медея знаходить нові нашарування свого “я”, що ускладнюють відповідь на питання, ким вона була до Ясона? Чи існувала вона взагалі? Чи має вона право на життя без свого чоловіка? Як зрозуміти, яке з нашарувань є її питомим, і як позбутися цивілізаційного нальоту загарбників?

Режисерка Оксана Дмітрієва

Франківський драмтеатр

“Бомботворство”,– безжально стверджує Мюллер. Чи залишається після цього лише ненависть? Вистава Оксани Дмітрієвої уникає цієї категоричності та тотальності апокаліпсису.

“Медея” Оксани Дмітрієвої нагадує, що у пошуках першооснов все залежить від того, ким ми були до поневолення – tabula rasa чи палімпсестом? Ворожнеча чекає на тих, хто з колоніальною спадщиною втрачає свій єдиний ціннісний шар. Ті ж, хто знаходить пласти свого доколоніального минулого, зможуть створити нове майбутнє.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!