У світлі нещодавнього успіху “Будинку “Слово”, новий фільм Тараса Томенка, “Сентиментальна подорож до планети Параджанова”, пропонує унікальний погляд на життя та творчість видатного митця Сергія Параджанова.

Цей фільм – не просто збірка фактів, а скоріше подорож у світ Параджанова, де архівні матеріали переплітаються з магією лялькового театру, створюючи неповторне кінематографічне полотно.

Кінокритикиня УП.Культура Соня Вселюбська аналізує, як робота Томенка вирізняється серед інших фільмів про Параджанова, та чому вона є ідеальним вступом для тих, хто прагне познайомитися з його творчістю.

Останніми роками творчість Сергія Параджанова привертає все більше уваги. Його фільми реставрують і демонструють на престижних світових майданчиках, а “Колір граната” залишається у списках найкращих фільмів.

Обговорення та вивчення творчості Параджанова – процес безкінечний, адже його унікальне бачення, складна ідентичність і бурхливе життя є невичерпним джерелом натхнення для дослідників.

Повномасштабне вторгнення та переосмислення української культури лише підсилили інтерес до Параджанова, підкреслюючи його внесок. З наближенням ювілею митця, його ім’я з’являлося всюди.

Останні кілька років творчість Сергія Параджанова оточена надзвичайною увагою.

Кадр з фільму

У 2024 році відзначили 100-річчя від дня народження Параджанова. Режисери з різних куточків світу почали знімати фільми, присвячені його життю та творчості. Однак, іноді надмірне захоплення призводило до розчарувань у тому, як його постать зображувалася.

Деякі режисери використовували ім’я Параджанова для власних цілей. Наприклад, фільм “Я помщуся за цей світ любов’ю – С. Параджанов” викликав суперечки через те, що режисерка зосереджувалася на власних переживаннях, а не на постаті митця.

Інші приклади, як “Бузковий вітер Параджанова“, використовували його ім’я для самореклами, не вшановуючи його спадщину.

Фільми про Параджанова часто перенасичені архівними матеріалами, які повторюються знову і знову. Як створити щось нове, не спекулюючи на його імені?

Тарасу Томенку вдалося знайти творчий підхід. Після успіху “Будинку “Слово””, він створив фільм, де Параджанов постає у вигляді ляльки-маріонетки.

“Сентиментальна подорож” – це унікальний фільм-омаж, що поєднує архівні кадри з виступами лялькового Параджанова. Мініатюрні сцени заповнюють прогалини в історії, а закадровий голос розповідає про життя митця, оминаючи невідомі сторінки.

Особливу увагу режисер приділяє історії навколо “Тіней забутих предків”, обрамленої політичними протестами, а також подальшим арештом митця.

Кадр з фільму

Томенко зізнається у своїй любові до Параджанова та усвідомлює його таємничість. Цей фільм є відображенням його почуттів.

Прикметник “сентиментальна” в назві підкреслює трагічні моменти біографії Параджанова. Лялька-режисер виражає обурення проти політичного режиму.

Особлива увага приділяється історії навколо “Тіней забутих предків” та переслідуванням Параджанова за захист української культури.

“Сентиментальна подорож” – це художньо-документальний фільм-омаж, побудований на відомих архівах, які поєднані з виступами Параджанова-маріонетки.

Кадр з фільму

Томенко підкреслює мультикультурність Параджанова, не привласнюючи його винятково українській культурі.

“Сентиментальна подорож” – це чудовий спосіб познайомитися з творчістю Параджанова, якщо ви ще не мали такої нагоди.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!