Родини загиблих захисників України взяли участь у Всеукраїнській прощі.

24-25 липня 2025 року, село Лішня, Кременецького району на Тернопільщині, стало місцем щорічної Всеукраїнської прощі родин Героїв, полеглих у російсько-українській війні. У важливому заході взяли участь дев’ять членів родин загиблих (померлих) військовослужбовців з Летичівської громади. До них також доєдналися рідні полеглих Героїв Меджибізької громади, підкреслюючи єдність та спільний біль.

Участь родин полеглих захисників у цьому пам’ятному заході стала можливою завдяки дієвій підтримці голови Летичівської селищної територіальної громади Ігоря ТИСЯЧНОГО. Це свідчить про важливість такої підтримки для сімей, що втратили своїх рідних.

Супровід учасників заходу здійснювала членкиня ГО «Об’єднання дружин і матерів ветеранів російсько-української війни Летичівської ТГ» Тетяна Дудник, забезпечуючи належну організацію та підтримку.

Молитовне дійство, яке зібрало родини полеглих Героїв, військовослужбовців, духовенство та мирян з усієї України, стало глибоким виявом національної єдності, духовної сили та вдячної пам’яті про тих, хто віддав життя за незалежність нашої держави. Це місце, де спогади переплітаються з молитвою, а біль — з надією.

Цього дня разом із Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Епіфанієм молилися родини полеглих, військові, духовенство, віряни з різних куточків країни. Це було зібрання, де кожне серце відгукувалося на заклик: пам’ятати, молитися, вірити. Така єдність є надзвичайно важливою для підтримки морального духу нації.

Молитва, звершена в день Успіння святої праведної Анни, коли згадують матір Пресвятої Богородиці — покровительку матерів і тих, хто в скорботі — стала містком між земним болем і небесною надією. Ця подія мала глибоке духовне значення для всіх присутніх.

Ця проща була не лише церковною подією. Тут відбулося духовне єднання усього українського народу, де кожна молитва була сльозою і надією, кожне слово — вдячністю. Вшанування пам’яті загиблих є важливим елементом збереження національної пам’яті.

«Ми боремося не лише за землю чи території. Ми боремося за правду. За свободу. За віру. За те, що дарував нам Господь. Цей шлях хоч і важкий, але ми його пройдемо!» — сказав Митрополит Епіфаній, наголошуючи на важливості боротьби за українські цінності.

«Господь з нами — і ми з Ним переможемо!» — ці слова стали символом незламності українського духу.