Розпочинаємо цикл довідково-історичних матеріалів від Українського інституту національної пам’яті, присвячений Дню захисників і захисниць України. Це свято – насамперед про тих, хто відстоює незалежність нашої держави, дозволяючи нам жити повсякденним життям: працювати, творити, відпочивати та виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо не лише сучасних воїнів, а й героїв різних епох, які примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Ми висловлюємо подяку всім, хто боронить нашу незалежність, і пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну. Наша вдячність Силам безпеки та оборони України не є абстрактною, адже серед них – наші рідні, друзі та колеги. Найпростіший спосіб висловити подяку – це підтримати бойові підрозділи донатами. Наш обов’язок – бути міцним тилом для армії, підтримувати оборонців з максимальною самовіддачею та наближати Перемогу. Сьогодні українська армія визнана однією з найбоєздатніших у світі, а наші захисники й захисниці, як і століття тому, слугують щитом Європи. Україна береже пам’ять про героїв минулих епох: від воїнів-русичів і козаків до борців за незалежність часів Української революції та воїнів УПА. Ця спадковість поколінь знайшла відображення в елементах сучасного військового однострою, як-от головний убір «мазепинка» та нарукавний знак із тризубом. Гасло «Слава Україні! – Героям слава!» є офіційним військовим вітанням. Війна формує та гартує українську націю. Героїзм, відвага та самовідданість нинішніх захисників і захисниць завоювали найвищий рівень довіри українців, викликаючи повагу у світі. Ми віримо, що вони здобудуть Перемогу. Сьогодні Збройні Сили України є інституцією, якій найбільше довіряє українське суспільство. Історична довідка: 1 жовтня українці відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Божої Матері як захисниці від ворогів має глибоке коріння з часів Русі, пов’язане з походами IX століття. Князь Ярослав Мудрий збудував церкву на Золотих Воротах у Києві на знак вдячності Богові та Пресвятій Богородиці. Свято Покрови має особливе шанування в Україні, а в козаків воно отримало другу назву – Козацька Покрова. На Запорізькій Січі в цей день проводили ради для обрання отаманів і старшини. З’явилися ікони «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображено українських ієрархів, гетьманів та козаків. Під час Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти, які стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Це простежується в найменуваннях військових формацій, як-от Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року, а згодом – формування, названі на честь видатних козацьких командирів. Козацький «відбиток» також у назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, гайдамацькі полки та вільне козацтво. Козацькі військові традиції доби Української революції відображені у військовій символіці, назвах військової техніки, кораблів. Окремо слід згадати військову термінологію для позначення рангів і посад: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, дивізії, корпусу. Це також відображалося в одностроях та зовнішньому вигляді вояків: кашкет-«мазепинка», чорні шапки з кольоровими шликами, черкески, гоління голів за козацьким зразком з оселедцем. У Другій світовій війні українці боролися проти нацизму в лавах Червоної та Української повстанської армій, а також в арміях Об’єднаних Націй. Українці, які служили в регулярних арміях, ставали партизанами, чи брали участь у допоміжних формуваннях, пліч-о-пліч з іншими народами боролися проти нацизму. Вояки УПА боролися за визволення українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного, прагнучи відновити українську державність та наслідуючи козацькі військові традиції. Символічно, що день створення УПА – 14 жовтня 1942 року – припадав на Покрову Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції, підпільно-бойової Української військової організації та ОУН у 1920–1930-х роках. Сьогодні наше військо, маючи за плечима 11 років бойового досвіду, стало однією з найбоєздатніших армій світу. Під час Війни за Незалежність України Збройні сили було реформовано та модернізовано за найновішими стандартами, відновлено питомо українські мілітарні традиції.