Наталія Гуска, заступник начальника управління – начальник відділу з питань праці північного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області, надає роз’яснення щодо дитячої праці та трудових прав неповнолітніх.

Щороку 12 червня світ відзначає Всесвітній день боротьби з дитячою працею. Цей день, започаткований Міжнародною організацією праці в 1997 році, має на меті привернути увагу суспільства до проблем мільйонів дітей, які змушені працювати, часто в небезпечних умовах, та позбавлені дитинства й можливості здобути освіту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, дитиною вважається особа віком до 18 років. Стаття 187 Кодексу законів про працю України (КЗпП) визначає неповнолітніми осіб, які не досягли вісімнадцяти років. У трудових відносинах вони прирівнюються до повнолітніх, але мають пільги в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та інших умов праці, встановлені законодавством.

Прийняття на роботу неповнолітнього працівника має свої особливості. Згідно зі статтею 188 КЗпП, особі має бути не менше 16 років. Якщо особі від 14 до 16 років, необхідно обґрунтувати необхідність прийняття на роботу та долучити до особової справи:

• копію свідоцтва про народження (замість паспорта);
• згоду одного з батьків або особи, що його замінює;
• документ, що підтверджує виконання роботи у вільний від навчання час (для осіб від 14 до 15 років).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 КЗпП, трудові договори з неповнолітніми працівниками укладаються в письмовій формі. Обов’язковою умовою є проходження попереднього медичного огляду (стаття 191 КЗпП). Для неповнолітніх не встановлюється випробувальний термін (частина 3 статті 26 КЗпП), проте під час воєнного стану ця умова може бути змінена.

Для неповнолітніх працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу (стаття 51 КЗпП):

• 16–18 років – до 36 годин на тиждень;
• 15–16 років – до 24 годин на тиждень;
• учні 14–15 років (під час канікул) – до 24 годин на тиждень.

Під час навчального року тривалість робочого часу для учнів удвічі менша.

Заробітна плата виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості робочого часу. Тривалість щорічної основної відпустки для неповнолітніх становить 31 календарний день (стаття 75 КЗпП, частина восьма статті 6 Закону України «Про відпустки»). Відпустка надається у зручний для працівника час, навіть у перший рік роботи.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до важких робіт та робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці (Закон України «Про охорону праці»). Вантажна робота обмежується за часом – не більше однієї третини робочого часу. Гарантії щодо дитячої праці зберігаються і під час воєнного стану.

Звільнення неповнолітніх осіб відбувається за загальними правилами, але з додатковими гарантіями: звільнення з ініціативи власника допускається лише за згодою служби у справах дітей (стаття 198 КЗпП). Батьки або державні органи мають право вимагати розірвання трудового договору, якщо робота загрожує здоров’ю неповнолітнього (стаття 199 КЗпП).

Роботодавець зобов’язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників у випадках їх звільнення з певних причин.

Для отримання консультацій з питань трудових відносин, охорони та гігієни праці звертайтеся до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці: м. Полтави, вул. Матвійчука Юліана, буд. 119, або за телефоном: +38(068)400-38-87.