Валентин Фастовець – ім’я, яке назавжди вкарбоване в історію Роменської громади. Війна – це завжди трагедія, що залишає глибокі рани, забираючи життя найкращих синів і дочок України. Сьогодні ми згадуємо Валентина Фастовця, який віддав своє життя, захищаючи нашу землю.

Україна веде важку боротьбу за свою свободу, і кожен день цієї боротьби приносить нові втрати. Героїзм таких воїнів, як Валентин Фастовець, є прикладом незламності духу та відданості своїй країні. Його самопожертва назавжди залишиться в нашій пам’яті.

9 травня 2025 року Роменська громада попрощалася з Валентином Михайловичем Фастовцем, віддавши шану своєму герою.

Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави, де зібралися рідні, друзі, побратими, мешканці громади та представники духовенства. Усі присутні схилили голови в скорботі, розділяючи біль непоправної втрати. Пам’ять про Валентина Фастовця житиме вічно.

Заступник міського голови Лілія Городецька висловила щирі співчуття рідним загиблого, підкресливши, що Валентин Фастовець без вагань став на захист України, розуміючи важливість кожного свого кроку для майбутнього країни. Його рішучість і відданість стали прикладом для багатьох.

Священнослужителі Православної церкви України відслужили літію за загиблим воїном. Під звуки оркестру та журливу мелодію «Плине кача», Героя провели в останню путь. Валентин Фастовець віддав найцінніше за мирне майбутнє України.

Фастовець Валентин Михайлович народився 6 березня 1974 року в с. Кашпури. Згодом родина переїхала до Герасимівки. Він закінчив 9 класів Роменської загальноосвітньої школи №7, а у 1989 році вступив до Роменського фахового коледжу КНЕУ, де здобув кваліфікацію техніка-механіка. У цей час він втратив батька.

Після завершення навчання у 1994 році, Валентин Фастовець почав працювати газоелектрозварником у Сумському ТОВ “ПМК “СПЕЦМОНТАЖНАЛАДКА”, продовжуючи справу батька.

Строкову службу проходив у Харкові, після чого повернувся до роботи в м. Суми. Валентин Фастовець завжди був відповідальним та працьовитим.

Згодом працював газоелектрозварником на багатьох підприємствах у м. Ромни, а також деякий час будівельником у Латвії. Він повернувся додому незадовго до початку війни.

У березні 2022 року Валентин Фастовець був призваний по мобілізації та став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, освоївши спеціальність стрільця-санітара. Захищав Батьківщину на Чернігівщині, Донбасі, Харківщині. Мав статус учасника бойових дій та медаль «За поранення». Побратими називали його «Хірургом» за любов до чистоти.

Про війну рідним майже не розповідав. Лише одного разу сказав матері: «Ти навіть не знаєш, що мені довелося пережити…» Валентин Фастовець беріг своїх рідних від жахіть війни.

Валентин Фастовець мав поранення, а тривала служба позначилася на його здоров’ї. Проте, після операції у березні 2025 року, він повернувся до побратимів на Харківщину, де пробув місяць.

1 травня 2025 року Валентин Фастовець помер, вірний військовій присязі. Його серце зупинилося під час виконання військової служби. Він віддав своє життя за Україну. Валентин Фастовець назавжди залишиться в наших серцях.

Сьогодні ми з болем говоримо: Герою – назавжди 51…