Війна – це глибока рана, що залишає незгладимий слід у серці кожного українця. Вона безжально руйнує долі, забирає світлі надії та залишає по собі лише гірку тишу. Щодня ми втрачаємо найсміливіших – тих, хто без вагань став на захист рідної землі, чия любов до України виявилася сильнішою за будь-який страх. Їхні імена назавжди закарбуються у наших серцях, а їхня неперевершена відвага стане дороговказом для майбутніх поколінь.

Сьогодні, 20 червня, Роменська громада глибоко сумує, проводжаючи в останню путь свого Героя, незламного Захисника України – Дмитра Руслановича ОПАРУ. Серце молодого військовослужбовця, сповнене мрій та любові до Батьківщини, назавжди зупинила безжальна війна, залишивши біль втрати та невимовний сум.

На траурну церемонію прощання з Героєм Дмитром ОПАРОЮ зібралися його рідні та близькі, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі та небайдужі мешканці. Усі присутні, схиливши голови у глибокій скорботі, вшанували пам’ять Захисника хвилиною мовчання. Літію за полеглим бійцем відслужили священнослужителі Православної церкви України, підносячи молитви за упокій його душі.

Зі щирими словами співчуття та підтримки до родини загиблого звернувся міський голова Олег СТОГНІЙ: «Шановна громадо, дорогі рідні та близькі нашого Героя… Ми знову зібралися тут, де щемить серце і не вистачає слів. Бо війна, яка вже четвертий рік триває на нашій землі, забирає найкращих синів та дочок. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Воїна, який пройшов свій короткий, але надзвичайно гідний шлях. Він не залишився осторонь, а свідомо пішов рятувати майбутнє – наше з вами. У цей надзвичайно важкий час ми глибоко сумуємо. Низький уклін за такого сина. Вічна шана та світла пам’ять захиснику Дмитру ОПАРІ! Пам’ять про Дмитра Опару назавжди залишиться у наших серцях».

Дмитро Русланович ОПАРА народився 11 серпня 1999 року в місті Ізюм на Харківщині, де на той час мешкали його батьки. Згодом родина переїхала до Ромен, що на Сумщині.

Навчався Дмитро у Роменській школі № 9, де проявив себе старанним та здібним учнем. Після закінчення школи вступив до Роменського коледжу КНЕУ, обравши спеціальність «комп’ютерна інженерія», що свідчило про його прагнення до знань та розвитку у сучасній сфері.

Завершивши навчання, юнак розпочав доросле самостійне життя, демонструючи працьовитість та відповідальність. Він працював підсобником на будівництві у Києві, не боячись важкої праці, а згодом влаштувався на Роменський завод «Тракторозапчастина». Його життєвий шлях, сповнений праці та здобутків, підкреслював його рішучість та вміння долати виклики.

Влітку 2023 року Дмитро прийняв вольове та самостійне рішення, яке змінило його долю. Навіть не порадившись з батьком, який на той час уже захищав країну на фронті, Дмитро, відчуваючи величезну відповідальність перед Батьківщиною, підписав контракт про проходження військової служби. Він приєднався до лав Збройних Сил України, щоб стати одним із тих, хто боронить її суверенітет.

Він пройшов серйозний вишкіл як в Україні, так і у Великій Британії, після чого став солдатом легендарної 24-ї бригади імені короля Данила. Захисник України Дмитро ОПАРА боровся на найгарячіших ділянках фронту – під Торецьком, на Донецькому напрямку, де щодня тривають запеклі бої. Він йшов у бій без страху, з непохитною вірою у перемогу України та з честю виконував свій військовий обов’язок. Пам’ять про Дмитра Опару, його мужність та відданість справі, є для нас надзвичайно важливою.

У листопаді 2023 року, під час виконання одного із надскладних бойових завдань, зв’язок з військовослужбовцем Дмитром ОПАРОЮ обірвався. Солдат довгий час вважався зниклим безвісти. Довгі, нескінченні місяці рідні трималися за останню надію, сподівалися та чекали звістки про Дмитра.

На початку 2025 року відбувся обмін тілами загиблих військовослужбовців, і за результатами експертизи виявилося найстрашніше – підтвердилася загибель Героя України.

20 листопада 2023 року гранатометник 2-го механізованого відділення 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, солдат ОПАРА Дмитро Русланович, вірно виконавши військовий обов’язок у боротьбі за свободу та незалежність України, загинув під час ворожого обстрілу позицій на Донеччині. Йому було лише 24 роки – життя, що обірвалося на самому початку, заради нашого майбутнього.

У Дмитра залишилися сумуючі мама, тато, брат та бабуся – усі ті, хто безмежно любив його та пишався ним. Він був світлом для тих, хто його знав, і надійним щитом для тих, кого захищав. Ми завжди будемо перед ним у вічному боргу за його самовіддану жертву.

Нехай у серцях кожного з нас не згасне пам’ять про Дмитра Опару, про цього справжнього Героя України. І нехай його подвиг, як і подвиг кожного із захисників, чиї світлини вже прикрашають Алею Слави, стане провідною зіркою для всіх нас, нагадуючи про ціну свободи та важливість єдності. Вічна пам’ять та світла шана захиснику Дмитру ОПАРІ!

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики