Війна продовжує безжально виривати з нашого життя найцінніших — молодих, щирих, сильних духом людей. Вона залишає за собою незагойні рани та біль, який відлунює в серці всієї громади, нагадуючи про ціну свободи. Кожна втрата – це шрам на душі нації, що бореться за своє майбутнє.

Ще один скорботний день у Роменській міській територіальній громаді, яка в глибокій жалобі прощається зі своїм героєм.

27 червня 2025 року Роменська громада провела в останню путь свого сина та Героя – Антона Максимовича КИБУ. Траурний кортеж прибув до Алеї Слави, де відбулася зворушлива церемонія прощання із загиблим Захисником України. Віддати шану Воїну прийшли численні рідні, близькі, керівництво громади, друзі, знайомі, військові побратими, духовенство та небайдужі жителі, що зібралися, аби вшанувати пам’ять Антона Киби.

З живими квітами в руках, стоячи на колінах, присутні на скорботній церемонії схиляли голови в глибокій шані та невмовній подяці Захиснику за все, що він зробив в ім’я України та кожного її громадянина. Його жертовність є прикладом справжнього патріотизму. Священнослужителі здійснили чин заупокійної молитви за Героєм, благаючи про спокій для його душі.

«Ця війна безжально забирає найкращих – тих, хто мав ще жити, любити, будувати майбутнє… Вона руйнує не лише домівки, а й долі – залишаючи за собою пустоту, яку вже нічим не заповнити. Сьогодні ми прощаємося з нашим земляком – КИБОЮ Антоном Максимовичем. У розквіті сил, із серцем сповненим відваги, він став на захист України – і не повернувся. Втрата такого світлого та доброго Сина України – непоправна. Його жертовність, віра та сила духу є прикладом для нас усіх. Світла пам’ять та вічна шана Герою!», – виголосила слова глибокої скорботи та вдячності заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Лілія ГОРОДЕЦЬКА, вшановуючи пам’ять Антона Киби.

Наш Захисник КИБА Антон Максимович народився 11 вересня 1996 року в місті Ромни. Його життєвий шлях, сповнений досягнень, був яскравим прикладом для багатьох.

Навчався у Роменському ліцеї №2 імені академіка А.Ф. Йоффе, де закінчив 9 класів. Після цього вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, обравши напрямок підготовки для сухопутних військ.

Антон був добрим, сміливим і надзвичайно спортивним юнаком. Активно займався хортингом та карате, неодноразово захищав честь свого ліцею на змаганнях. Він брав участь у трьох чемпіонатах України, де гідно посідав перші місця, демонструючи неперевершену майстерність. Отримав почесне звання кандидата в майстри спорту. Ці здобутки свідчать про його цілеспрямованість та силу волі, які він згодом застосував і на полі бою.

У Київському авіаційному інституті провчився лише рік, шукаючи свій шлях. Потім вступив до Морської академії у Польщі, де навчався два роки, однак не завершив навчання, адже його серце належало Україні.

Повномасштабне вторгнення Росії застало Антона Кибу за кордоном, але його патріотизм був сильнішим за будь-які перешкоди. Згодом він повернувся в Україну зі словами: “Я повернувся захищати свою країну”, демонструючи безмежну відданість своїй Батьківщині.

У 2024 році Антон все ж таки пішов добровольцем та був зарахований до військової частини в Дніпропетровську. Його рішення приєднатися до лав Збройних Сил України стало свідченням його незламного духу.

Військову підготовку проходив у Польщі та у Великій Британії, де здобув базову загальновійськову підготовку та отримав військовий сертифікат, що підтверджував його високий професіоналізм.

Після навчання Антон Максимович вступив до 42-го окремого мотопіхотного батальйону у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Його військовий шлях був стрімким та відповідальним:

• травень 2024 року – гранатометник;
• червень 2024 року – санітар-стрілець;
• вересень 2024 року – водій-санітар;
• травень 2025 року – командир 2-го медичного відділення.

Наш Воїн брав активну участь у бойових діях на Харківщині, зокрема у районі Вовчанська, де його підрозділ займався евакуаційною підготовкою та рятував життя побратимів. Мав статус учасника бойових дій, при підвищенні отримав звання старший солдат.

17 червня 2025 року Воїн був нагороджений почесною відзнакою «Хрест Волі».
Це відзнака від командира частини А4472 для тих, хто проявив мужність, відвагу та самовідданість, виконував завдання з ризиком для життя та робив усе можливе заради спільної мети. Ця нагорода стала гідним свідченням його героїзму.

20 червня наш Герой востаннє виходив на зв’язок з рідними, залишаючи після себе світлу пам’ять та невимовний біль.

Та 21 червня 2025 року сталося найстрашніше… Командир 2-го медичного відділення медичного пункту 42-го окремого мотопіхотного батальйону, старший солдат Антон КИБА, помер під час служби на Харківщині через кардіоміопатію, гострий розлад кровообігу.

Юнаку було лише 28 років… Він пішов із життя, але його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу.

У Захисника залишилися найдорожчі – мама, тато та сестра, для яких він назавжди залишиться світлом і гордістю. У вашому горі – наша спільна біль і підтримка. Нехай Господь дарує вам сили пережити цю непоправну втрату, а пам’ять про Антона Кибу живе в кожному серці, у кожному кроці до Перемоги України.

Світлої дороги, тобі Воїне, до рядів Ангелів-захисників Небесного воїнства.

Світла пам’ять та вічна шана Герою – КИБІ Антону Максимовичу! Його ім’я навічно вписане в історію української боротьби за свободу.

За повідомленням відділу з питань внутрішньої політики