У 1985 році легендарний Бернар Іно вп’яте виграв Тур де Франс, зрівнявшись із Жаком Анкелітілем та Едді Мерксом. 2025 року Франція відзначатиме 40 років цієї події. Але ця річниця гірка, адже з того часу французькі велогонщики не перемагали на Тур де Франс.

З 1997 по 2014 рік жоден француз не піднявся на подіум домашньої супербагатоденки. Кілька поколінь французьких гонщиків намагалися, але не змогли змінити цю ситуацію. Великі надії покладалися на Тібо Піно та Ромена Барде.

Піно завершив кар’єру у 2023 році, а Барде завершить її наступного тижня. Барде обрав Критеріум Дофіне, що стартує 8 червня, для свого останнього виступу.

Незабаром підіб’ють підсумки ще одного покоління французьких надій. Тому варто оцінити кар’єри Піно та Барде, щоб визначити, хто з них був кращим.

Ромен Барде та Тібо Піно

Getty Images

Цих двох спортсменів завжди порівнювали. Вони – ровесники, співвітчизники та мають схожі гоночні характеристики. Їхні досягнення на молодіжному рівні майже однакові.

Піно став професіоналом у 2010 році, підписавши контракт з Francaise des Jeux (FDJ). Він провів усі 14 сезонів своєї кар’єри у команді Марка Мадьо.

Перші успіхи не забарилися. У дебютному сезоні він виграв гірський залік Туру Романдії та посів 5 місце в генеральній класифікації Тур де ль’Ен. Наступного року він виграв Сеттімана Ломбарда, став третім на Турі Туреччини та виграв два етапи на Тур де ль’Ен.

У 2012 році Піно відібрався до складу команди на Тур де Франс. Його дебют був успішним: 10 місце в загальному заліку та перемога на 8 етапі. Емоції Мадьо під час фінішу Піно стали класикою.

У 2012 році Барде робив перші кроки у велоспорті, підписавши контракт з Ag2r La Mondiale. Здавалося, що Ромен, як і Піно, залишиться у цій команді назавжди, але у 2021 році він перейшов у Picnic PostNL, де і завершив кар’єру.

Перший сезон Барде був менш успішним, ніж у Піно: 5 місце у загальному заліку Туру Туреччини. Наступного року Ромен дебютував на Тур де Франс, але без перемог на етапах та з 15 місцем у генеральній класифікації.

Тур-2013 був невдалим для Піно. Він втратив шанси в загальному заліку, програвши понад 30 хвилин на 9 етапі. Також у нього були проблеми зі здоров’ям: біль у горлі та фобія швидкості. Через страх швидкості Піно обережно проходив спуски та втрачав багато часу.

Проблему вдалося швидко вирішити, і в кінці сезону Піно успішно дебютував на Вуельті, посівши сьоме місце. Він швидко реабілітувався після невдачі на Тур де Франс.

Тібо Піно

instagram.com/thibaut.pinot

2014 рік став проривним для обох. Барде став шостим у загальному заліку Тур де Франс, а Піно – третім, вигравши білу майку найкращого молодого гонщика. Тібо перервав 17-річну серію без подіумів для французів.

Після цього їх почали розглядати як претендентів на перемогу в Тур де Франс. На той момент Піно випереджав Барде у боротьбі за звання головної французької надії.

У 2015 році обидва французи зробили крок назад. Барде фінішував дев’ятим, а Піно перекваліфікувався на полювання за окремими етапами.

Піно виграв етап на Альп д’Уез. Барде здобув першу перемогу на етапах Туру в Сен-Жан де Мор’єні.

З 2016 року перевага почала переходити до Барде. На Турі-2016 Ромен вперше заїхав на подіум, ставши другим. Це сталося завдяки атаці під час падіння Кріса Фрума.

В Ag2r La Mondiale були хороші фінанси. Венсан Лавеню створив потужну команду навколо Барде. У 2017 році Барде знову виграв етап і став третім у загальному заліку. Це був останній шанс Барде помріяти про перемогу на Турі.

Для Піно 2016 рік був провальним. Він зійшов з Туру через хронічну втому.

Піно переключився на Джиро д’Італія. У 2017 році він посів 4 місце та виграв 20 етап. Після успішного виступу на Джиро, Піно знову провалився на Тур де Франс, зійшовши з дистанції.

На Джиро-2018 Піно був близьким до подіуму, але на 20 етапі знову виникли проблеми зі здоров’ям. Він втратив 45 хвилин і опустився на 16 місце. У нього виявили пневмонію, і він відмовився від участі у Тур де Франс.

У 2019 році Піно повернувся на Тур де Франс. Він виграв етап до Коль ту Турмале та став головним суперником Егана Берналя та Герейнта Томаса. Він був фаворитом на перемогу.

Але Піно знову спіткала невдача. Розрив м’яза стегна змусив його зійти з дистанції. Він втратив шанс усього життя.

Наприкінці кар’єри Піно та Барде стали шукачами пригод і перемог на окремих етапах. Високі місця в загальних заліках були побічним ефектом.

Барде також звернув увагу на Джиро, де двічі фінішував у топ-10, але не виграв жодного етапу. Піно виграв етап на Джиро в 2017 році, замкнув топ-5 генеральної класифікації та завоював майку гірського короля в 2023 році.

На своєму прощальному Тур де Франс у 2024 році Барде виграв перший етап і приміряв жовту майку лідера. Піно цього не вдалося.

Піно виграв Ломбардію 2018 року та став третім на