Унаслідок удару російського FPV-дрона біля Дружківки Донецької області загинув французький фотокореспондент Антоні Лаллікан.

Журналіст видання Kyiv Independent, член Асоціації професійних фотографів Георгій Іванченко, який працював разом із ним, отримав поранення, повідомляє 4-та окрема важка механізована бригада. Ця трагічна подія підкреслює небезпеку, з якою стикаються журналісти, висвітлюючи війну в Україні.

Антоні Лаллікан перебував у відрядженні на сході для фотоагентства Hans Lucas, що базується у місті Каркасон. Обидва медійники працювали у супроводі пресофіцера, були в захисному спорядженні та бронежилетах із позначкою “Press”. Навіть такі заходи безпеки не гарантують повного захисту від жорстокості війни, зокрема від використання дронів-камікадзе російськими військами.

Антоні працював в Україні від березня 2022 року. У січні 2025-го він отримав Премію Віктора Гюго 2024 року за репортаж “І раптом небо потемніло…”, присвячений війні в Україні. Його робота документувала жахи війни та страждання мирного населення.

“Антоні Лаллікан присвятив своє життя документуванню конфліктів і боротьби за права людини. Вічна пам’ять Антоні Лаллікану. Швидкого одужання Георгію Іванченку.

Національна спілка журналістів України висловлює глибокі співчуття родині, близьким та колегам загиблого журналіста”, – написав очільник НСЖУ Сергій Томіленко. Цей трагічний випадок ще раз нагадує про високу ціну, яку платять журналісти за висвітлення правди.

Європейська та Міжнародна федерації журналістів відреагували на вбивство журналіста та закликали притягнути винних до відповідальності. Їхня заява підкреслює, що вбивство журналістів є воєнним злочином.

“EFJ та IFJ засуджують цей воєнний злочин і закликають владу розпочати розслідування, щоб встановити осіб, відповідальних за його скоєння”, – йдеться у повідомленні. Ці міжнародні організації вимагають розслідування інциденту та покарання винних, що є важливим кроком для забезпечення безпеки медійників.

Антоні Лаллікан – 38-річний паризький фотожурналіст, який публікувався в численних медіа, серед яких Le Monde, Le Figaro, Libération, Mediapart, Der Spiegel, Zeit, Die Welt, Le Temps, Der Standard, La Presse. Його досвід роботи охоплював широкий спектр тем, від протестів до конфліктів.

До фоторепортажу Антоні прийшов у 30 років, ставши випадковим свідком сутичок у Кашмірі. Повернувшись до Франції, він почав документувати рух “жовтих жилетів”, а згодом – протести в Гонконзі та Індії, житлову кризу в Парижі й життя мігрантів. Його пристрасть до документування соціальних проблем і конфліктів привела його до України.

У 2020 році він уперше працював у зоні збройного конфлікту – під час Другої карабаської війни. Цей досвід, ймовірно, підготував його до викликів, з якими він зіткнувся в Україні.

У березні 2022-го, після повномасштабного вторгнення Росії, він приїхав в Україну. З того часу неодноразово повертався, документуючи наслідки війни та створюючи довготривалий проєкт про життя мешканців Донеччини. Його роботи поєднували жорстку документалістику з інтимними моментами повсякдення, каже Сергій Томіленко. Лаллікан прагнув показати людське обличчя війни.

Антоні отримав Премію Віктора Гюго-2024 за серію про українців, потрапив до шорт-листа Lucas Dolega Award і був фаворитом журі Grand Prix Paris Match Étudiant 2022. Його робота була визнана на міжнародному рівні, що свідчить про її значущість.

“Наразі головна загроза для журналістів, як і для всіх цивільних, – російські дрони, які полюють за людьми. Це не побічні жертви війни – це цілеспрямоване полювання на тих, хто намагається зафіксувати злочини агресора. Кожен день на передовій, кожен виїзд у прифронтові зони – це смертельний ризик.

Журналісти беруть на себе цей ризик заради правди, заради того, щоб світ бачив реальність російської агресії. Антоні Лаллікан робив це знову і знову – приїжджав в Україну, їхав на Донеччину, документував те, що багато хто воліє не бачити. Він будував візуальний міст між світом і нашою реальністю. Тепер він сам став частиною цієї трагічної історії”, – сказав очільник НСЖУ Сергій Томіленко. Його слова підкреслюють мужність журналіста та небезпеку його роботи.

Як уточнив Сергій Томіленко, Антоні Лаллікан став уже третім французьким журналістом, убитим РФ під час повномасштабної війни в Україні. Це свідчить про системний характер дій агресора щодо знищення журналістів.

Раніше, 30 травня 2022 року, в Сіверськодонецьку загинув репортер телеканалу BFMTV Фредерік Леклерк-Імхофф – його евакуаційна машина потрапила під обстріл.

А 9 травня 2023 року біля Бахмута загинув відеокоординатор AFP Арман Солдін – він потрапив під ракетний удар, коли знімав бої та життя цивільних українців на Донеччині. Ці смерті – частина страшної статистики російської агресії проти журналістів.