Наразі, бойові дії на Донеччині залишаються найгарячішою точкою фронту. Для окупаційних військ це головний вектор наступу, що підтверджується інтенсивністю та масштабами зіткнень. Ситуація на цьому напрямку, зокрема на Покровському та Костянтинівському ділянках, є надзвичайно складною. Військові аналітики зазначають, що просування агресора відбувається, а бойова активність тут найвища порівняно з іншими секторами фронту.

Особливу тривогу викликає обстановка на Костянтинівському напрямку, який тісно пов’язаний з Торецьким. Наші оборонці в таких населених пунктах, як Торецьк, Щербинівка, Кліщіївка та Часів Яр, змушені вести оборону на 180 градусів, що свідчить про глибоке просування противника та намагання оточити наші позиції. Ця ситуація створює величезні виклики для логістики, яка стає мішенню для ворожих дронів, що активно використовуються для перерізання шляхів постачання.

Складність логістичних операцій на фронті зростає з кожним днем. Безпілотні апарати активно виявляють та знищують українські маршрути постачання, що ускладнює своєчасне надходження боєприпасів, провізії та медикаментів до передових позицій. Це не питання якоїсь виняткової майстерності агресора, а об’єктивна реальність сучасної війни, де технології, зокрема дрони, відіграють ключову роль. Таким чином, ефективність використання дронів стає вирішальним фактором у визначенні переваги на певних ділянках фронту, впливаючи на перебіг бойових дій на Донеччині та інших напрямках.

Ця війна все більше переміщується у технологічну площину. Масштабування, вдосконалення та концентрація можливостей дронів безпосередньо впливають на динаміку фронту. На сьогоднішній день агресор має певну перевагу в дроновій війні на Костянтинівській та Покровсько-Мирноградській агломераціях. Важливо розуміти, що вони не намагаються прорватися лобово через Покровськ, Костянтинівку чи Мирноград. Їхня тактика полягає в обході цих укріплених районів, просуваючись у напрямку тилів, щоб з допомогою дронів перерізати логістичні шляхи. Це дозволяє їм поступово виснажувати українські сили, не вступаючи у прямі та руйнівні міські бої.

Головними загрозами для України залишаються бойові дії на Донеччині та Куп’янський напрямок. Східний напрямок, зокрема Донеччина, є пріоритетом номер один для противника. Пріоритет номер два, що може бути для декого несподіванкою, — це не Сумщина. Для потенційного наступу на Суми агресору бракує значної кількості особового складу. Подібна ситуація спостерігається і на Запорізькому напрямку, де також недостатньо сил для повноцінного наступу. Спроби штурму Дніпра та наступу на Херсон взагалі вважаються безперспективними.

Натомість, Куп’янський напрямок стає другою за важливістю гарячою точкою. Агресор останнім часом нарощує тут свої зусилля, намагаючись створити реальні проблеми для українських захисників. Таким чином, основна увага має бути зосереджена на ситуації на Донеччині та Куп’янщині. Усі інші ділянки фронту, на думку експертів, є другорядними. Українські війська продовжують утримувати позиції та здійснювати контрзаходи, незважаючи на складну ситуацію. Прогнозується, що найближчими місяцями агресор продовжить спроби оточити Покровськ та обійти укріплену лінію оборони на заході Донецької області.

Наші захисники, включаючи бійців 17-ї Полтавської бригади НГУ “Рейд” та Окремої артилерійської бригади НГУ, продовжують ефективно виявляти та знищувати ворожі цілі як на Донеччині, так і на Запорізькому напрямку. Це підкреслює постійну роботу з виснаження противника та зменшення його наступального потенціалу. Аналіз поточних бойових дій на Донеччині свідчить про необхідність посилення протидронової оборони та подальшої оптимізації логістичних маршрутів для забезпечення стійкості української оборони в умовах посилення технологічної складової війни.