Черниці Російської православної церкви, до якої належить Пюхтицький монастир, перебувають у затяжному конфлікті з естонською владою. Причиною стало ухвалення нового закону, що вимагає розірвати зв’язки з патріархом Кирилом – духовним лідером Російської православної церкви (РПЦ), відомим як активний прихильник агресії проти України. Монастир рішуче відмовляється поривати з Московським патріархатом, посилаючись на канонічні правила, і звинувачує уряд Естонії в спробах змусити його відмовитися від так званого “нейтралітету в геополітичних питаннях”.

Однак Міністерство внутрішніх справ Естонії категорично відкидає ці заяви про “нейтралітет”, наголошуючи, що монастир є інтегральною частиною “інформаційної війни Росії”. У рамках цієї кампанії Захід умисно виставляється в ролі агресора, який нібито утискає невинних православних черниць. У міністерстві також спростували необґрунтовані твердження про те, що новий закон має на меті закриття монастиря. Представник уряду Мартін Туліт підкреслив, що ця обитель – це не просто релігійна установа, а значний символ ідеології “Русского мира” на території Естонії. Ця ідеологія, активно просувається російською державою та Московським патріархатом, являє собою небезпечне поєднання релігії, націоналізму та імперської ностальгії. За його словами, настоятелька монастиря Філарета Калатшова була призначена особисто патріархом Кирилом у 2011 році, і відтоді вона активно просуває погляди, що повністю узгоджуються з офіційним російським трактуванням історії Естонії.

Для Естонії, яка продовжує сприймати Росію як екзистенційну загрозу і активно підтримує Україну, ситуація з Пюхтицьким монастирем створює складну дилему. Країна є домом для значної кількості російськомовних жителів (близько 300 000 осіб), що робить інформаційну боротьбу ще більш чутливою. Настоятелька монастиря Філарета категорично заперечила будь-які зв’язки з прокремлівським активізмом, наполягаючи, що черниці лише прагнуть вести тихе, молитовне життя. Вона заявила: “Наше життя просте – це молитва і праця. Ми пішли від світу, щоб служити Богу”.

Відповідаючи на запитання щодо активної підтримки війни з боку Московського патріархату, включаючи освячення зброї, що використовується для ударів по українських містах, Філарета відповіла, що Пюхтицький монастир не несе відповідальності за заяви патріарха Кирила. “Будь-яка війна – це трагедія. Гинуть не тільки військові, а й діти, жінки, літні люди. Кулі та гранати не розрізняють, хто перед ними – немовля чи солдат. Люди зі здоровим глуздом розуміють, що війна – це величезне горе”, – зазначила вона, додавши: “Єдине, чого ми просимо – щоб нам дозволили жити за чернечим статутом. Якщо ми, черниці, зануримося у світську атмосферу, ми перестанемо бути черницями”. На запитання, чому монастир не може перейти під юрисдикцію, наприклад, Константинополя, вона відповіла, що це порушило б канонічні норми, адже основна вимога нового закону – “розрив канонічного зв’язку з Російською православною церквою”.

Закон, що став предметом суперечки, має чітку мету: він забороняє релігійним організаціям мати зв’язки з групами, які “підтримують або фінансують насильницьку зміну незалежності, територіальної цілісності або конституційного ладу Естонської Республіки”. Московський патріархат, через свою відкриту підтримку війни проти України, повністю підпадає під це визначення. Спочатку президент Естонії Алар Каріс наклав вето на законопроєкт, вважаючи його занадто широким за охопленням. Проте нещодавно оновлений варіант було повторно внесено до парламенту й ухвалено 68 голосами “за” проти 17 “проти”. Попри це, настоятелька заявила, що монастир не має наміру виконувати вимоги закону. Ці поправки означають, що Пюхтицький монастир більше не зможе діяти як юридична особа з особливим статусом, хоча й зможе продовжувати функціонувати як релігійна спільнота, але без юридичних привілеїв. Юридичний представник монастиря назвав ці дії “образливими та необґрунтованими”, стверджуючи, що “смішно стверджувати, ніби черниці загрожують національній безпеці Естонії”. Він також зазначив, що “в уряду немає жодного факту на підтримку цих абсурдних звинувачень”, і що “Пюхтицький монастир існує вже понад 130 років, переживши гітлерівську окупацію і радянські репресії”.

Цей випадок ілюструє ширшу проблему поширення російської пропаганди та дезінформації в сучасному світі. Наприклад, раніше в мережі активно поширювалися відеоматеріали, які мали на меті посіяти розбрат між союзниками України, або ж фейкові повідомлення про “тата-ухильника”, спрямовані на дискредитацію військовослужбовців та їхніх родин. Такі методи є ключовими елементами гібридної війни, що ведеться Кремлем, і вимагають від демократичних країн пильності та рішучих дій для захисту свого інформаційного простору та національної безпеки від зовнішніх загроз.