Уявіть собі простір, де кожен крок є вільним, де немає перешкод, що обмежують рух, де кожні двері відкриваються для всіх без винятку. Саме такий ідеал – безбар’єрний маршрут – стає реальністю в українських містах і селищах. Це не просто мрія, а чіткі, продумані плани та перші кроки до їх втілення, що змінюють обличчя наших громад.

Ініціатива «Рух без бар’єрів» – це яскравий приклад того, як громади України об’єднуються задля створення рівного доступу для кожного. Це історія про інклюзивність у дії, що забезпечує зручність для батьків з дитячими візочками, гідні умови для дітей та дорослих з інвалідністю, комфорт для людей старшого віку, а також підтримку для ветеранів з інвалідністю. Це рішення, яке приносить користь кожному з нас, сприяючи соціальному розвитку та створенню справді доступного середовища.

У чому полягає суть цієї важливої ініціативи? До 2025 року планується, що перші 15 пілотних громад України створять повноцінні пішохідно-транспортні безбар’єрні маршрути. Ці маршрути з’єднають ключові об’єкти повсякденного життя – лікарні, освітні заклади, зупинки громадського транспорту, адміністративні будівлі, міські парки та заклади харчування. На наших очах формується нова філософія міського простору, де можливість вільно пересуватися не є привілеєм для окремих груп населення, а стає базовим стандартом для всіх.

Як ваша громада може долучитися до цього важливого шляху створення безбар’єрного простору? Для міських та селищних рад, які прагнуть змін, існує послідовний алгоритм дій:

1. Першим кроком є чесна оцінка поточного стану об’єктів міської чи сільської інфраструктури. Це потребує об’єктивного аналізу з фотофіксацією, використовуючи офіційну методику для точного визначення проблемних місць.
2. Далі необхідно визначити пріоритетний безбар’єрний маршрут – від точки А до точки Б, важливо, щоб він з’єднував найважливіші для мешканців місця.
3. Позначте всі елементи на детальній карті, чітко вказуючи, що вже відповідає стандартам безбар’єрності, а що потребує негайних змін та адаптації.
4. Складіть реалістичний план дій, який міститиме список необхідних робіт, визначені терміни їх виконання та пріоритети.
5. Оформіть увесь план у повноцінний проєкт, використовуючи шаблон, розроблений Міністерством розвитку громад та територій України.
6. Обговоріть проєкт з громадою на засіданні комітету доступності або місцевої ради безбар’єрності, щоб забезпечити максимальну залученість та зворотний зв’язок.
7. Передайте розроблений проєкт до обласної адміністрації, яка збирає інформацію та направляє її на державний рівень для подальшого розгляду та включення у загальнонаціональні програми.
8. Включіть цей безбар’єрний маршрут у свій місцевий план розвитку міста чи села, щоб це не було одноразовою акцією, а частиною стратегічного розвитку громади.
9. Останній, але не менш важливий крок – пошук джерел фінансування. І тут є гарна новина.

Хто ж фінансує такі амбітні проєкти? Проєкт підтримки безбар’єрності реалізується за принципом 40–30–30:

• 40% коштів надає держава, що свідчить про високий пріоритет ініціативи на національному рівні.
• 30% покриває обласний бюджет, демонструючи регіональну підтримку.
• 30% фінансує сама громада, що підкреслює її відповідальність та залученість.

Однак ця схема є гнучкою. У разі складних фінансових обставин у громади, частки можуть бути скориговані, адже головне – це розпочати рух до безбар’єрності. Детальні інструкції та методичні рекомендації для всіх етапів доступні за відповідним посиланням, що спрощує процес впровадження.

Створення безбар’єрного простору – це спільна справа, яка вимагає прийняття відповідальності та співпраці всіх зацікавлених сторін. Приклади міст і селищ, які вже стали пілотними громадами, демонструють: коли починаєш з простого, змінюється все довкола. Від цього виграє кожен мешканець, адже рано чи пізно кожному з нас знадобиться простір, де зручно, безпечно та з повагою ставляться до потреб кожного.