Минуло вже понад одинадцять років з моменту окупації, та Крим і досі залишається живою частиною України. Попри тиск, заборони й переслідування, люди там зберігають свою ідентичність: у сім’ях звучить українська мова, дітям передають пам’ять про батьківщину та традиції. У щоденних діях, навіть найменших, вони підтверджують свою вірність Україні.

 У межах ініціативи #рух_спротиву разом із Центром національного спротиву Спротив ми розповідаємо історії тих, хто знаходить у собі сили не коритися. Вони оберігають українські символи, зберігають правду й не дають зникнути культурі свого краю, навіть коли це небезпечно.

Російська окупаційна влада намагається стерти будь-які сліди українського: закриває школи, переписує минуле, карає за слово чи пісню. Репресивна система окупації перетворилася на машину придушення свободи. Цей опір, хоч і прихований, є свідченням незламності духу. Кожен, хто продовжує говорити українською, згадувати свою батьківщину, чинити найменший акт спротиву, робить неоціненний внесок у збереження національної пам’яті та культури. Навіть проста розмова українською мовою вдома стає актом громадянської непокори, демонструючи, що Крим – це Україна.

Та попри це, написи на стінах, розповсюджені листівки, знаки солідарності нагадують: Крим чинить опір. І цей опір щодня наближає час, коли півострів знову стане вільним. Незважаючи на загрози та тиск, українці на півострові продовжують плекати свою ідентичність, передаючи її наступним поколінням. Збереження української мови та традицій стає символом незламності та надії на повернення додому. Ініціативи, як-от #рух_спротиву, відіграють ключову роль у підтримці цих людей, розповсюджуючи їхні історії та демонструючи світові, що Україна не забуває про своїх громадян, які живуть під окупацією. Культура та ідентичність є найпотужнішою зброєю проти агресора, адже вони зберігають зв’язок із Батьківщиною та віру в майбутнє.

« повернутися