Після відновлення залізничної інфраструктури, пошкодженої внаслідок військових дій, компанія-перевізник отримала можливість використовувати коротший маршрут для доставки вантажів до портів Чорноморськ та Одеса. Однак, за інформацією учасників ринку, цей оптимізований шлях застосовується лише для сполучення з портом Південний, тоді як для вантажів, що прямують до Одеси та Чорноморська, в ручному режимі обирається довший шлях. Такий підхід дозволяє перевізнику отримувати більший дохід за рахунок збільшення тарифної відстані, що, в свою чергу, призводить до зростання витрат для бізнесу.

Представники промислових і портових операторів неодноразово зверталися з вимогою забезпечити рівні умови для всіх учасників ринку. Вони наголошують, що застосування так званої «ручної тарифікації» є прямим проявом дискримінації. За попередніми підрахунками, фінансові втрати для бізнесу через цю різницю в тарифах можуть сягати 700 мільйонів гривень. Ці кошти мали б залишатися в обігу підприємств, сприяючи їхньому розвитку та інвестиціям, а не йти на покриття «недоотриманих» прибутків монополіста через покращення інфраструктури, що, по суті, є його прямим обов’язком.

Крім того, запропоновані перевізником «вирівнюючі коефіцієнти» для залізничних тарифів до найбільших експортних портів лише поглиблюють проблему. Наприклад, для порту Південний, що є найближчим за середньою відстанню транспортування, планується коефіцієнт 1.09, тоді як для Чорноморська та Одеси – 1.05-1.08. При цьому для дунайських портів, до яких логістика є найдовшою, коефіцієнт залишається без змін. Така тарифна політика повністю суперечить економічній логіці, яка передбачає пряму залежність плати за вантажні перевезення від фактичної відстані. Це порушує базові принципи прозорого ціноутворення та передбачуваності для бізнесу.

Великі вантажовідправники-експортери, які в кінцевому підсумку сплачують як залізничні тарифи, так і вартість портових послуг, виступають категорично проти штучного адміністративного регулювання. Наприклад, одне з провідних металургійних підприємств країни вже заявило, що вбачає в цій ініціативі ознаки зловживання монопольним становищем та прояви дискримінації окремих учасників ринку. Це не лише порушує принципи прозорості державної тарифної політики, але й може втручатися у ринкову конкуренцію між портами, що йде врозріз з європейськими принципами, закладеними в Угоді про асоціацію з ЄС.

Аналітики ринку зазначають, що така тарифна політика вже призвела до вимушеної переорієнтації понад 500 тисяч тонн вантажів з Одеського порту на інші напрями, включаючи автомобільний транспорт. Це створює вибірковий економічний тиск, спрямований лише на певні маршрути та відправників. Підвищення залізничних тарифів для штучного покриття фінансових потреб перевізника суперечить задекларованій державою політиці підтримки національного експорту. Якщо нинішня тарифна політика не буде переглянута, це створить стратегічні ризики не тільки для окремих підприємств, але й для всієї експортної складової економіки України. Існує загроза втрати доходів, довіри інвесторів, а також збереження ключових стратегічних галузей. Це може призвести до масового переорієнтування вантажів на автотранспорт або їх переміщення на інші міжнародні ринки, що завдасть непоправної шкоди національній логістиці та економіці.