Рівність між чоловіками та жінками – ключовий аспект прав людини, необхідний для демократії та соціальної справедливості. Україна, як демократична держава, активно працює над забезпеченням гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя.

Гендерна політика – це стратегія захисту прав чоловіків та жінок, спрямована на створення рівних можливостей для обох статей у соціальному середовищі.

Під гендерною рівністю розуміють надання жінкам і чоловікам однакових можливостей для самореалізації, гарантії їх прав і свобод, враховуючи біологічні відмінності, взаємні зобов’язання та спільну відповідальність у всіх сферах життєдіяльності.

Гендерно-нейтральне суспільство – це середовище, де і жінки, і чоловіки мають рівні можливості, права та обов’язки. Це означає рівний доступ до освіти, охорони здоров’я, участі в управлінні та прийнятті рішень, а також рівні можливості для фінансової незалежності, професійного розвитку та реалізації особистих потреб. Важливим кроком до досягнення гендерної рівності є розширення прав і можливостей жінок у різних сферах суспільства, а також залучення чоловіків до цього процесу.

Принцип гендерної рівності закріплений у Конституції України. Стаття 24 Основного Закону гарантує рівні права для всіх громадян незалежно від статі. Додатково, гендерна рівність відображена в статтях 21 та 51. Частина третя статті 24 Конституції України спрямована на боротьбу з дискримінацією жінок, підкреслюючи необхідність надання жінкам рівних можливостей із чоловіками в громадсько-політичній, культурній сферах, в освіті, професійній підготовці, праці тощо.

Україна також ратифікувала низку міжнародних документів, таких як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), Конвенція № 156 про працюючих з сімейними обов’язками, підсумкові документи Всесвітньої конференції з прав людини (Відень, 1993), Конвенція про ліквідацію насильства щодо жінок, Конвенція про громадянські та політичні права, Конвенція про соціальні, економічні та культурні права (1976).

На виконання міжнародних зобов’язань, Верховна Рада України прийняла Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року. Цей закон визначає державну політику щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, яка спрямована на:

– забезпечення гендерної рівності;

– запобігання дискримінації за ознакою статі;

– застосування позитивних дій;

– забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у процесі прийняття важливих суспільних рішень;

– забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам у поєднанні професійних та сімейних обов’язків;

– підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;

– виховання та пропаганду культури гендерної рівності серед населення України, поширення просвітницької діяльності;

– захист суспільства від інформації, що дискримінує за статевою ознакою.

Окремий розділ Закону присвячено рівним виборчим правам жінок і чоловіків, рівним можливостям у державній службі та органах місцевого самоврядування (ст. 13), в освіті та професійній підготовці (ст. 14-15), праці та винагороді (ст. 16-17), підприємництві (ст. 18), соціальній сфері (ст. 21-25).

Стаття 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків” зобов’язує роботодавців створювати умови праці, що дозволяють жінкам і чоловікам працювати на рівних умовах; забезпечувати можливість поєднувати роботу з сімейними обов’язками; забезпечувати рівну оплату праці при однаковій кваліфікації та умовах; вживати заходів щодо забезпечення безпечних умов праці та запобігати сексуальним домаганням. Закон також забороняє роботодавцям в оголошеннях про вакансії вказувати лише жіночий або лише чоловічий персонал, за винятком специфічної роботи, висувати різні вимоги та вимагати інформацію про особисте життя або плани щодо дітей.

За порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

https://rada.info/…/3ab072a0dfdef7d61c2464b000614f3a.pdf