Рівноправність жінок та чоловіків є наріжним каменем демократичного суспільства, що гарантує справедливість і рівні можливості для всіх. В Україні, як у державі, що прагне європейських цінностей, гендерна рівність є ключовим пріоритетом, закріпленим на законодавчому рівні. Ця стаття розкриває суть гендерної політики, її значення та практичні аспекти реалізації в українському контексті.

Гендерна політика визначається як стратегія захисту прав та інтересів як жінок, так і чоловіків, з метою створення рівних умов для їх самореалізації в усіх сферах суспільного життя. Під гендерною рівністю розуміють не просто формальну рівність, а й забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків у доступі до освіти, охорони здоров’я, участі в управлінні, реалізації професійних та особистих потреб. Це включає в себе рівні права, обов’язки та відповідальність у різних сферах життя.

Конституція України є основою для забезпечення гендерної рівності. Стаття 24 Основного Закону гарантує рівність прав та свобод для всіх громадян, незалежно від статі. Додаткові статті, зокрема 21 та 51, також підкреслюють важливість подолання дискримінації за гендерною ознакою. Особлива увага приділяється створенню рівних можливостей для жінок у громадсько-політичній та культурній діяльності, освіті, професійній підготовці, праці та винагороді за неї.

Україна також ратифікувала низку міжнародних конвенцій, спрямованих на забезпечення гендерної рівності, таких як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) та Конвенція №156 про працюючих з сімейними обов’язками. Ці документи є важливими інструментами для імплементації гендерної політики в Україні.

На виконання міжнародних зобов’язань, український парламент ухвалив Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року. Цей закон визначає державну політику у сфері гендерної рівності, спрямовану на:

* Утвердження гендерної рівності;
* Запобігання дискримінації за ознакою статі;
* Застосування позитивних дій для досягнення рівності;
* Забезпечення рівної участі жінок та чоловіків у прийнятті рішень;
* Створення рівних можливостей для поєднання професійних та сімейних обов’язків;
* Підтримку сім’ї та відповідального батьківства;
* Виховання культури гендерної рівності в суспільстві;
* Захист від інформації, що пропагує дискримінацію.

Закон також регулює питання забезпечення рівних виборчих прав, рівних можливостей у державній службі, освіті, праці та підприємництві. Наприклад, стаття 17 зобов’язує роботодавців створювати безпечні умови праці, забезпечувати рівну оплату праці та забороняє дискримінаційні оголошення про вакансії.

У заключення, забезпечення гендерної рівності в Україні є тривалим процесом, що потребує постійної уваги, зусиль та співпраці всіх членів суспільства. Важливо розуміти, що гендерна рівність – це не лише питання прав жінок, але й створення справедливого та розвиненого суспільства для всіх.

[https://rada.info/…/3ab072a0dfdef7d61c2464b000614f3a.pdf](https://rada.info/…/3ab072a0dfdef7d61c2464b000614f3a.pdf)