Рік…без тебе ?
ПОБРАТИМІВ ПРИКРИВ СОБОЮ…
Останній бій.
– Відходьте, прикриваю!!
Нехай один у пеклі тім загину.
Рабів Господь до раю не пускає. Життя віддам за вільну Україну.

І він тримався.
До останнього стріляв.
Всі відійшли і залишились жити.
Вже Ангел смерті поруч
з ним стояв.
– Господь чекає.
Час тобі летіти..

Минає рік.
Не чую твого
– Мам.
Не можу, як маленьким, обійняти.
Прийду на цвинтар.
– Сину, як ти там?!
З неба все бачиш, сивий став наш тато.

Сестра не вірить і сумує брат. Була закрита твоя домовина. Без тебе друге літо прийшло в сад. З яких доріг чекати тебе, сину..

Нема до Царства Божого доріг. І телеграми не приходять з неба. Маленьким був – тебе Господь зберіг. З війни Героєм покликав до себе.

А ти життя, цей світ, людей любив. Ще школярем був – любив готувати. Помічником на кухні в мами був, великим кухарем мріяв стати.

Пік пиріжки.
Тортами пригощав.
Багато друзів настрій міг підняти.. мрія збулася. Кухарем ти став. Почав у ресторані працювати.

Надійний брат.
Синочку добрий тато.
Для нього зорі з неба діставав. Батькам не забував допомагати.
Прийшла війна – ти зброю в руки взяв.

– В мене все добре.
Так завжди казав..
Молилась я, Господь
не хотів чути.
Минає рік, як Ангелом ти став, той день страшний до віку не забути.

Закрита домовина.
Ти в ній спав.
Я плакала, хотіла розбудити. Тоді, наш
тато сльози не ховав.
Так важко, коли йдуть
у вічність діти.

Твоя могила.
Брат, сестра, батьки..
Портрет, де ти живий
і смерті дата. Про тебе всі молитви і думки.
Минає рік, не хочем відпускати..

Чому ти, Господи, його не захистив? Тепер, щодня молитвою благаю. В чому вина, скажи, наших синів, які ідуть щодня, з війни до раю ..
автор Соломія Українець