🕯 Рік гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам’яті…

Минає перша річниця з дня загибелі захисника України, відважного та мужнього Олександра ОСАДЧОГО. Його життя – приклад незламності духу та любові до Батьківщини. Цей матеріал присвячений вшануванню пам’яті Олександра Осадчого, командира, який віддав життя за мирне небо над Україною.

Олександр Петрович Осадчий народився 6 вересня 1975 року в селі Зуївка Харцизького району Донецької області. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчаючись у місцевій школі, він здобув базову освіту, а після 9 класу продовжив навчання у професійно-технічному училищі міста Кіровськ Донецької області. Там Олександр здобув професію гірського комбайнера, яка стала початком його трудової діяльності.

У 1993 році Олександр створив сім’ю, започаткувавши новий, важливий етап свого життя. Того ж року розпочав трудову діяльність на шахті «Кіровське» як підземний комбайнер. Згодом працював на різних шахтах Донецької області за спеціальністю, здобуваючи досвід та професіоналізм.

З початком збройної агресії на сході України, 9 серпня 2014 року, сім’я Осадчих була вимушена залишити рідний дім та переїхати на проживання до міста Біла Церква. Попри випробування, Олександр продовжував працювати. З 2014 року він працював столяром у приватному підприємстві у Білій Церкві, демонструючи працьовитість та надійність.

У 2016 році сім’я переїхала на проживання в село Любча Ставищанського району. Остаточно його прихистком стало село Сорокотяги Маловільшанської громади, де з 1 грудня 2023 року він проживав з родиною.

30 липня 2024 року, усвідомлюючи свій обов’язок перед Батьківщиною, Олександр Осадчий був призваний до лав Збройних Сил України. Він служив у військовій частині А4848 на посаді командира, маючи військове звання солдат. Його служба була сповнена відданості та мужності.

На жаль, 30 вересня 2024 року, поблизу населеного пункту Водяне Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області, Олександр Осадчий загинув, захищаючи територіальну цілісність України. Вічний спокій прийшов до нього лише через довгі місяці очікувань, надій та молитов. 24 квітня 2025 року рідні отримали підтвердження ДНК-аналізу, що Олександр Петрович загинув. Ця звістка стала важким ударом для близьких.

Поховання Героя відбулося 30 квітня 2025 року на місцевому кладовищі села Сорокотяги Маловільшанської сільської територіальної громади. Тут він знайшов свій останній спочинок.

🕯 Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас. Низький уклін рідним та близьким Героя!🇺🇦

Підписуйтесь та запрошуйте друзів до нашої групи новин: https://t.me/malvilotg