Колишній високопосадовець з питань національної безпеки в адміністрації США, Джейк Салліван, спростував твердження, що на початкових етапах повномасштабної війни основною стратегією Вашингтона було управління ескалацією. За його словами, пріоритетом Сполучених Штатів було надання Україні безпрецедентного обсягу військової допомоги та запровадження масштабних санкцій проти Російської Федерації.

В одному з недавніх інтерв’ю він підкреслив, що швидкість передачі озброєнь значно перевищила початкові очікування, сформовані у лютому 2022 року. Навіть у періоди надзвичайної напруги, коли ймовірність потенційного застосування Росією тактичної ядерної зброї була високою, зокрема восени 2022 року, Сполучені Штати не припиняли надавати Україні життєво необхідну зброю. Хоча певні обмеження на удари далекобійної зброї по території Росії були встановлені на значний проміжок часу, це було обумовлено переконанням, що такі дії мали б обмежений вплив і не стали б вирішальним чинником у цій війні. Ця позиція зберігається й досі.

Салліван висловив впевненість, що Україна здатна здобути перемогу у війні за умови потужної та стабільної західної підтримки, а також завдяки активному розвитку та застосуванню дронових програм. Він також зауважив, що дії попередньої адміністрації прямо суперечили б цій стратегії, потенційно шкодячи українським позиціям як на фронті, так і під час будь-яких майбутніх переговорів. Це підкреслює важливість сталої міжнародної військової допомоги Україні.

Колишній радник також прокоментував звинувачення щодо його нібито причетності до затримок постачання критично важливого озброєння Україні та до встановлення обмежень на використання певних систем. Він категорично заперечив ці твердження, зазначивши, що як радник із національної безпеки щодня працював над питанням: “Як ми можемо найкраще допомогти Україні?” Салліван підкреслив, що такі ініціативи, як постачання Україні систем протиповітряної оборони, програма розвитку безпілотників за участі США та надання касетних боєприпасів, були прямим результатом його особистого втручання та зусиль. Він запевнив, що ніколи не виступав проти передачі українській армії жодної системи, включаючи далекобійні ракети ATACMS.

З часом, коли з’являлася можливість розширити як тип, так і рівень підтримки, Сполучені Штати постійно користувалися цими можливостями до завершення терміну адміністрації. Значні обсяги озброєння, надані Україні, були передані з усвідомленням можливої зміни влади. Ця військова допомога Україні продовжує ефективно використовуватися на полі бою українськими силами, демонструючи стратегічну далекоглядність та безперервність підтримки.

Варто зазначити, що у перші роки повномасштабної війни у публічному просторі з’являлися повідомлення про те, що радник з національної безпеки нібито стримував надання Україні “важкого” озброєння через побоювання ескалації конфлікту з боку Російської Федерації. Проте він завжди заперечував ці звинувачення у “самостримуванні”, наголошуючи, що США продовжували передачу озброєнь, незважаючи на ризики ядерної ескалації. Частина експертів, однак, сприймала це як надмірну обережність щодо Москви та недостатню довіру до рішучості України у проведенні наступальних операцій. Деякі політики також висловлювали думку, що радник президента з нацбезпеки дійсно побоювався, що надмірна військова допомога Україні може спровокувати Росію на ядерний удар по Сполучених Штатах, підкреслюючи складність та багатогранність рішень щодо безпеки.