Рік тому, у цей день, перестало битися серце вірного сина України, відданого захисника, люблячого чоловіка та турботливого батька – Мирослава Рудого. Він відважно боронив нашу рідну землю на передовій, не шкодуючи себе заради майбутнього України. Мирослав повернувся додому у коротку відпустку – живий, сповнений сил, з великою любов’ю до своєї родини та світлими планами на мирне, щасливе життя. Але страшна трагічна випадковість обірвала його життя вже вдома, на рідній землі.

Назавжди йому залишиться 45 років… У серцях рідних, близьких, друзів та всіх, хто знав Мирослава, назавжди залишиться світла пам’ять про цю щиру, працьовиту та надзвичайно добру людину. Він був справжнім патріотом, який любив свою країну та робив все можливе для її захисту. Пам’ять про Мирослава Рудого житиме вічно у наших серцях.

Ми завжди пам’ятатимемо. Ми безмежно вдячні. Ми глибоко сумуємо. Герої ніколи не вмирають, доки живе пам’ять про них у наших серцях. Вічна слава та вічна пам’ять Герою Мирославу Рудому!

Світла пам’ять Мирославу Рудому та всім полеглим Героям України!