Саме цього дня – 10 березня 1865 року – відбулася знаменна подія, що назавжди увійшла в історію України. У польському місті Перемишль, під час урочистостей з нагоди роковин Тараса Шевченка, вперше прозвучали величні слова та мелодія твору, що став символом національної єдності – «Ще не вмерла Україна». Автором музики є Михайло Вербицький, а слова належать Павлу Чубинському. Цей гімн, що пройшов крізь випробування часу, став уособленням прагнення українського народу до свободи та незалежності.

Подія у Перемишлі стала відправною точкою для утвердження гімну як важливого елементу національної ідентичності. З того часу «Ще не вмерла Україна» лунає на всіх важливих подіях, підкреслюючи незламність духу українського народу. Гімн об’єднує українців, незалежно від місця проживання, у спільному прагненні до кращого майбутнього. Його слова надихають на боротьбу за волю та незалежність, а мелодія сповнює серця гордістю за свою країну.

Твір Михайла Вербицького та Павла Чубинського пройшов складний шлях, перш ніж стати офіційним гімном України. За часів імперського панування, його виконання було заборонено, але українці не зрадили його. Гімн передавався з покоління в покоління, як символ національної ідентичності та надії. У важкі часи він підтримував віру в краще майбутнє та надихав на боротьбу.

Сьогодні, «Ще не вмерла Україна» є не просто гімном, а могутнім символом незламності українського народу. Його слова звучать на весь світ, демонструючи непохитну волю українців до свободи та незалежності. Гімн нагадує про героїчне минуле та надихає на майбутні звершення в ім’я України. Ця пісня, що пройшла крізь випробування історії, залишається актуальною та важливою для кожного українця.

Відзначення цієї історичної дати – 10 березня 1865 року – є важливим для розуміння та збереження національної пам’яті. Це нагадування про те, що боротьба за волю та незалежність триває, і що дух українського народу залишається незламним. Пам’ять про Михайла Вербицького та Павла Чубинського, творців гімну, що об’єднує українців, повинна зберігатися та передаватися з покоління в покоління.