Згідно із заявою сенатора США Ліндсі Грема, який виступив в ефірі одного з американських медіа, є значний прогрес у розробці законопроєкту, що передбачає нові, більш жорсткі обмеження проти Росії. Ця ініціатива має на меті кардинально змінити фінансові потоки, що підтримують військову машину агресора.

Що саме передбачає цей законопроєкт? Його ключовий механізм полягає у введенні високих мит. Якщо будь-яка країна продовжує купувати продукцію з Росії, не надаючи при цьому допомогу Україні, то на її продукцію, що імпортується до Сполучених Штатів, буде накладено мито у розмірі 500%. Це стосується, зокрема, Індії та Китаю, які, за словами політика, закуповують до 70% російської нафти, тим самим опосередковано підтримуючи військову агресію проти України.

Цей законопроєкт отримав широку підтримку у Сенаті США, маючи 84 співавтори. Він надасть президенту США потужний інструмент для введення таких мит щодо країн, які продовжують фінансово підтримувати режим Путіна. Мета зрозуміла: змусити ці держави припинити сприяння військовим діям і таким чином спонукати Росію сісти за стіл переговорів. Сенатор підкреслив, що президент США сам заявив про необхідність “діяти – просувати законопроєкт”, що свідчить про високу ймовірність його ухвалення.

За словами сенатора Грема, ця ініціатива надасть адміністрації США інструмент впливу, якого раніше не було. Очікується, що законопроєкт буде ухвалений після липневої перерви. Попри право президента на відмову, є думка, що документ буде підписаний. “Ми намагаємося змусити Путіна сісти за стіл переговорів”, – наголосив сенатор, підкреслюючи стратегічну важливість цих економічних заходів.

Раніше в США вже обговорювали різні варіанти посилення санкційного тиску. Зокрема, розроблявся новий пакет санкцій, що включав обмеження для російських банків, енергетичного сектору, а також вторинні мита щодо країн, які продовжують закуповувати російську нафту і газ. Подібні ініціативи завжди викликають жваві дискусії, адже їх впровадження має значний вплив на світову економіку та геополітику.

Президент США раніше виявляв певну стриманість щодо негайного введення деяких санкцій, мотивуючи це небажанням “зірвати” можливий мирний процес, вважаючи, що нові обмеження можуть ускладнити переговори з Кремлем. Однак, поточний прогрес у просуванні законопроєкту свідчить про зміну пріоритетів та посилення рішучості у застосуванні економічних важелів. Навіть із недавньою затримкою розгляду подібного законопроєкту в Сенаті через інші міжнародні події, загальний вектор руху до посилення тиску залишається незмінним. Це свідчить про системний підхід до вирішення конфлікту та прагнення використати всі доступні інструменти для досягнення миру.