Оголошення нових міжнародних обмежень проти країни-агресора, зокрема від колишнього президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, безперечно, є позитивним кроком. Проте, важливо розуміти, що такі заходи повинні розглядатися винятково як додаткова підтримка, а не заміна рішучим діям, які має здійснити сама Україна. Це ключовий елемент ефективної стратегії протистояння агресії.

Політтехнолог Тарас Загородній у своєму аналізі неодноразово наголошував на цій тезі. “Будь-які міжнародні обмеження проти агресора слід сприймати як цінний бонус до того, що Україна здатна та зобов’язана зробити самостійно. Не варто покладати надмірну надію на партнерів, адже так само легко, як ці заходи вводяться, вони можуть бути й скасовані”, – підкреслив експерт, наголошуючи на нестабільності зовнішньої підтримки.

Загородній акцентував увагу на тому, що найефективніші обмеження – це ті, які фізично унеможливлюють експортні потоки агресора. Він навів конкретні приклади, які ілюструють його думку про справжні дії, що завдають відчутної шкоди ворогу.

“Знищений термінал для закачування нафти в Балтійському порту – це і є справжні обмеження. Розбитий термінал для експорту газу в Мурманську – ось це справжні обмеження. Ці дії повинна здійснити саме Україна. Все інше – це лише додатковий фактор. Чи буде він, чи ні… Ми не маємо повного контролю над цими міжнародними процесами”, – пояснив Загородній, підкреслюючи пріоритет власних спроможностей України у протидії агресору. Ці фізичні дії є найвагомішим важелем впливу на економіку ворога, що значно перевершує паперові декларації та обіцянки. Успіх України в цій боротьбі залежить від її здатності ефективно порушувати логістичні ланцюжки агресора.

Водночас, експерт позитивно оцінив можливі обмеження, передбачені у законопроєкті американського сенатора Ліндсі Грема. За його словами, такі кроки можуть бути введені й безпосередньо президентом США, оскільки прецеденти вже існували, зокрема у випадку з Венесуелою, де президентські повноваження були використані для накладення значних економічних обмежень. Це демонструє потенціал для швидких та рішучих зовнішніх дій.

“Якщо такий законопроєкт буде ухвалено – це буде обмеження на наступні сто років. Навіть у випадку, якщо країна-агресор виведе всі свої війська та погодиться на виплату репарацій, зовнішні партнери не скасують цих заходів. Адже тут ідеться про фінансові інтереси та потужні важелі тиску, що поширюються не тільки на країни Сходу, але й на європейські держави”, – зауважив політтехнолог, підкреслюючи довгостроковий та геополітичний характер таких законодавчих ініціатив. Ці законодавчі обмеження створюють стабільний механізм впливу, який не залежить від зміни політичних настроїв.

Незважаючи на значущість зовнішньої підтримки та міжнародних обмежень, Тарас Загородній знову наголосив, що справжні, кардинальні зміни у протистоянні агресору можливі лише завдяки власним діям України. Це означає не лише оборонні операції, а й проактивну стратегію впливу на економічну та військову спроможність ворога.

“Все залежить виключно від масштабу виробництва української зброї, що дозволяє завдавати ударів по території агресора та його критичних терміналах. Мета – унеможливити будь-який експортний потенціал. Якщо агресор не зможе експортувати нафту чи газ, тоді вже не матиме значення, чи будуть міжнародні обмеження, чи ні, адже його економіка буде паралізована. Це шлях до абсолютної незалежності від зовнішніх факторів та максимального ослаблення ворога”, – резюмував він, підкреслюючи стратегічну важливість самостійних дій. Саме власні, рішучі кроки України є запорукою перемоги та відновлення суверенітету.

Раніше вже йшлося про можливі важливі заяви щодо конфлікту в Україні, що свідчить про постійну увагу до цієї теми на міжнародній арені. Також обговорювалася зміна стратегії щодо агресора, включаючи використання потужних інструментів тиску.