У зв’язку з поширенням сарани перелітної (Locusta migratoria) у Запорізькій і Харківській областях та запровадженням особливого режиму в Запоріжжі, необхідно під час проведення обстежень сільськогосподарських угідь та інших територій приділяти максимальну увагу розвитку й поширенню особливо небезпечних шкідливих організмів, зокрема сарани перелітної. Сарана є одним з найбільш небезпечних та злісних шкідників у світі. Для України найбільш потенційно небезпечними серед саранових є стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азіатська) сарана.

          Зимує перелітна сарана у ґрунті, у фазі яйця, у кубушках на глибині 5-8 см. У кожній кубушці, як правило, налічується від 50 до 100 яєць, інколи до 115 шт. Навесні, за температури ґрунту 23°C, відбувається масове відродження личинок. Розвиток личинки, залежно від умов навколишнього середовища, зазвичай триває 35-45 днів. Личинка має 5 віків. Тіло імаго шкідника велике, 3,5-5,5 см у довжину, від зеленого до бурого кольору, вкрите дрібними плямами. При збільшенні кількості особин у популяції нервова система личинки сприймає їхній сигнал та перемикає розвиток у стадну форму: більш яскраву – буро-червону личинку замість зеленої. Швидкість льоту дорослої крилатої сарани коливається від 8 до 10 км/год. Відстань, яку пролітає сарана за добу: вдень – 30-40 км, вночі до 15 км. Однак, за сприятливих метеорологічних умов (перенесення вітром), відстань може сягати до 500 км. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.

       Сарана – типовий поліфаг, харчується усіма рослинами, проте надає перевагу злаковим культурам: кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. У наших кліматичних умовах зима є основним стримуючим фактором поширення шкідника. Одна доросла особина сарани може відкласти яйця лише раз – у вересні. Низькі зимові температури та відповідний комплекс агротехнічних заходів сприяють зменшенню чисельності шкідника.

         Основні «резервуари» популяції мешкають у заплавних луках у дельтах великих річок. Масове розмноження сарани відмічається тільки у спекотні та засушливі періоди, що ми спостерігаємо цього року, особливо у східних областях України.

З метою попередження можливих втрат сільськогосподарських культур важливо своєчасно виявляти місця концентрації комах і вживати відповідних заходів. Насамперед, треба провести обстеження місць-резервацій саранових: неорні землі, узлісся, посіви багаторічних трав, пасовища та інші необроблювані землі. А потім – обстеження прилеглих посівів сільськогосподарських культур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.

Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ї години, або з 18-ї години і до заходу сонця, коли саранові у стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Найбільш активні вони у теплі ясні дні і, навпаки, стають майже нерухомі у дощову, похмуру погоду та в найхолодніші нічні й вранішні години.

 Захисні обробки посівів інсектицидами проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку у ранкові та вечірні години. Порогові рівні шкодочинності саранових: ЕПШ личинок нестадних кобилок 5-10, італійського пруса 2-5 екз/м.кв. Рекомендовані препарати проти саранових на люцерні (насіннєві посіви), соняшнику, цукрових буряках, яблуні, груші, житі, ячміню, пшениці: Моспілан (0,05-0,075л/га), Догма (0,2-0.3л/га), Сумітіон (0,8-1,5л/га), Фастак (0,15-0,2л/га) та інші. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. Хімічні заходи слід завершити до окрилення сарани.

Захисні обробки проводять засобами захисту рослин згідно «Переліку…», з дотриманням регламентів їх застосування. Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».

Оксана ЗАБУЖНА,

державний фітосанітарний інспектор

ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області