Сьогодні громада Сасова востаннє попрощалася зі своїм відданим сином, незламним воїном Олександром Кашицею. Ця втрата глибоко вразила кожного, адже Олександр Миколайович був взірцем мужності, чесності та безмежної любові до рідної України. Його життєвий шлях, сповнений гідності та відваги, навіки залишиться у пам’яті поколінь. Народившись 17 лютого 1972 року, Олександр Кашиця провів мирне життя як звичайна людина – люблячий син, надійний брат, вірний товариш. Він був тим, на кого завжди можна було покластися, хто своїми діями демонстрував справжню людяність та доброзичливість. Але коли на рідну землю прийшла біда, Олександр, без вагань, одягнув військову форму. Він став кулеметником штурмового спеціалізованого відділення, відправившись на фронт не за наказом, а за покликом серця, з глибоким внутрішнім переконанням у необхідності захисту Батьківщини. Цей крок засвідчив його високе почуття обов’язку перед державою, перед майбутнім українського народу. На жаль, серце Олександра Кашиці перестало битися 14 червня 2025 року. Це сталося у лікарні Святого Пантелеймона у Львові, де він боровся за життя після важких бойових поранень, отриманих під час виконання надскладних завдань у зоні активних бойових дій. Вибухи, уламки, нестерпний біль – усе це Олександр витримав з неймовірною стійкістю справжнього Воїна. До останнього свого подиху він залишався вірним військовій присязі, своїм побратимам і, звичайно, Україні, за яку він віддав найдорожче – власне життя. Сьогодні ми не лише прощаємося з Героєм, а й вшановуємо його неоціненний внесок у нашу спільну перемогу. Пам’ять про Олександра житиме з нами вічно, адже він пожертвував собою заради нашого права на вільне та мирне життя. Завдяки таким Героям, як Олександр Кашиця, ми можемо ростити дітей у вільній країні, дихати на повні груди, вільно спілкуватися рідною мовою та будувати власне майбутнє. Ціна нашої свободи – це життя таких самовідданих захисників, як він. Від імені всієї громади ми висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття рідним та близьким Олександра. Нехай Господь дарує вам сили пережити це невимовне горе. Ви виховали справжню Людину з великої літери – воїна світла, який сміливо став до бою з темрявою, захищаючи світло і правду. Його подвиг – це урок мужності та патріотизму для кожного з нас. Ми схиляємо голови у глибокій шані перед його жертовністю та величчю духу. Нехай земля буде тобі легкою, Олександре. Герої не вмирають. Вони залишаються з нами – у серцях, у спогадах, у кожному вільному подиху української землі, у наших перемогах. Вічна пам’ять герою Олександру Кашиці!