Сахновецька громада провела в останню земну дорогу свого Захисника — Бабенка Сергія Андрійовича

23 липня Сахновецька громада у глибокій скорботі, на колінах, із державними прапорами, квітами та спільною молитвою провела в останню земну дорогу свого земляка, жителя Теліжинецького старостинського округу, мужнього Захисника України — Бабенка Сергія Андрійовича.

Цього дня сотні людей вийшли на узбіччя дороги, щоб гідно зустріти Героя, який назавжди повернувся до рідного дому на щиті. Жителі громади, побратими, друзі, знайомі, односельці, мешканці Теліжинецького старостинського округу, представники влади та небайдужі люди зі сльозами на очах і схиленими головами віддали останню шану воїну. Ця трагічна звістка об’єднала в скорботі всю громаду та зібрала надзвичайно велику кількість людей, які прийшли провести Захисника в його останню дорогу.
Сергій Андрійович проходив військову службу у званні старшого солдата на посаді оператора 2 відділення механізованих засобів розмінування 2 взводу механізованого розмінування роти механізованого розмінування..
Він був мужнім, відважним і відданим воїном, який із честю виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну, її свободу та незалежність. Щодня, ризикуючи власним життям, Сергій Андрійович залишався вірним військовій присязі та українському народові. Разом із побратимами він боронив найдорожче — рідну землю, мирне майбутнє своїх близьких і кожного українця.
Під час виконання бойового завдання Сергій Андрійович отримав тяжкі травми. Попри лікування та боротьбу за життя, 17 липня 2026 року, перебуваючи в одному з медичних закладів міста Києва, його серце зупинилося. Молодий Захисник помер від наслідків отриманих бойових травм.
Йому було лише тридцять… Надто рано обірвалося життя людини, яка мала ще стільки мрій, планів і сподівань. Він був світлою, щирою, доброю та чуйною людиною, люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним другом і справжнім патріотом своєї держави. Таким він назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.

Після зустрічі траурний кортеж із тілом Захисника попрямував до рідного дому, де священнослужителі звершили заупокійну молитву. Згодом жалобна процесія вирушила до храму Теліжинецького старостинського округу, де духовенством було звершено Чин похорону (відспівування).
Після спільної молитви та останнього прощання Бабенка Сергія Андрійовича з усіма військовими почестями поховали на кладовищі Теліжинецького старостинського округу. Він навіки залишиться Героєм, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і мирне майбутнє України.

Від імені голови Сахновецької сільської ради Олександра Шрейдера, депутатського корпусу, виконавчого комітету та всієї громади висловлюємо щирі співчуття дружині Ользі, маленькому синочку, батькам-опікунам, сестрам, братові, усім рідним і близьким, побратимам, друзям та кожному, хто знав, любив і поважав Сергія Андрійовича.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю молодого воїна, який до останнього залишався вірним своєму народові та Україні. Його мужність, незламність, відвага і самопожертва назавжди залишаться прикладом справжньої любові до Батьківщини.

Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України!
Герої не вмирають. Вони навіки залишаються у наших серцях, у пам’яті народу та в історії незалежної України.