Свій поважний 90-річний ювілей відзначила Софія Кіндратівна Дубчак — жінка надзвичайної сили духу та світлої душі. Її доля — це уособлення стійкості та незламності цілого покоління українських жінок: працьовитих, терплячих, нескорених. Софія Кіндратівна, святкуючи 90-річний ювілей, є прикладом для багатьох.

Народилася Софія Кіндратівна в мальовничих Опрівцях Збаразької громади. Згодом, молодою невісткою, вона переїхала до Дубівців, де й донині зберігаються її коріння, її дім, її родина. Молодість ювілярки припала на надзвичайно складні часи. Важка праця в колгоспі, щоденні турботи, довгі труди — усе це Софія Кіндратівна сприймала з гідністю, без нарікань, демонструючи тиху, але глибоку жіночу мудрість. Її життєвий шлях був сповнений випробувань.

Доля не раз випробовувала Софію Кіндратівну на міцність. У 1958 році вона вийшла заміж, але, на жаль, вже за рік втратила чоловіка. Залишившись вдовою з семимісячною дитиною на руках, молода жінка рано пізнала гіркоту самотності та всю відповідальність за маленьке життя. Це був складний період, який загартував її характер.

Згодом життя подарувало їй шанс на нове щастя — другий шлюб. Разом із чоловіком вони дбайливо будували господарство, виховували дітей, підтримували одне одного у щоденних клопотах. У родині народилися донька та син. Здавалося, що після перших трагічних втрат доля нарешті дарувала можливість на спокійне родинне щастя. На жаль, чоловік Софії Кіндратівни також відійшов у вічність, залишивши по собі лише світлі спогади про роки, прожиті разом.

Найбільший біль, який назавжди живе в материнському серці, – це втрата першої, найулюбленішої донечки. Такі глибокі рани не загоюються з роками. Вони залишаються в душі, як тихий щем, як спогад, як щира молитва. Про це бабуся згадує неголосно, зі сльозою в очах, але з безмежною, вічною материнською любов’ю. Материнська любов — це справді невичерпне джерело сили.

Попри всі життєві випробування, Софія Кіндратівна вистояла. Вона самовіддано працювала, виховувала дітей, берегла свою родину. Сьогодні її найбільшим багатством є діти, троє онуків і четверо правнуків, які дарують їй радість, тепло та любов. Її родина – це її головна опора.

З нагоди видатного 90-річного ювілею привітати ювілярку завітали поважні гості: заступник сільського голови Віктор Пулька, начальниця відділу соціального захисту населення та ветеранської політики Любов Хавтур та староста Курниківського старостинського округу Володимир Гуль. Вони щиро бажали Софії Кіндратівні миру, спокою, незмінного здоров’я та Божої ласки, висловлюючи їй теплі слова подяки та вручаючи пам’ятні подарунки. Це був зворушливий момент для всіх присутніх.

Сьогодні особливе місце в житті Софії Кіндратівни займає молитва. Вона щодня молиться за мир в Україні, за наших мужніх захисників і захисниць, за перемогу нашої держави. Її молитва — тиха, але неймовірно сильна. У ній — мудрість прожитих літ, вистраждана віра та безмежна любов до рідної землі. Життя Софії Кіндратівни — це справжній приклад гідності, витримки та великого, доброго серця. Низький уклін Вам, дорога ювілярко. Нехай Господь дарує Вам ще багато світлих і спокійних днів у колі найрідніших людей.