З глибоким сумом повідомляємо, що у вічність відійшов Микола Васильович Бабенко – людина, яка своєю працею, професіоналізмом та щирістю зробила вагомий внесок у розвиток рідного краю. Його життєвий шлях, сповнений відданості справі та людям, став прикладом для багатьох.

Микола Васильович Бабенко народився 10 вересня 1951 року в мальовничому селі Катеринівка Лозівського району Харківської області. Отримавши вищу освіту в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті у 1973 році, він здобув спеціальність агронома. Цей фах став не просто професією, а справою всього його життя, якій він присвятив себе без останку.

Свій професійний шлях Микола Васильович розпочав як молодий спеціаліст у Лозівському сільськогосподарському управлінні. Згодом, з 1975 року, він обіймав посаду агронома-насіннєвода колгоспу «Жовтень», а пізніше, понад десять років, керував цим підприємством як головний агроном. Його внесок у розвиток місцевого сільського господарства був надзвичайно значущим.

Завдяки своїй відповідальності, глибоким знанням у галузі агрономії та невтомній праці, Микола Васильович Бабенко заслужив щиру повагу колег та односельців. Протягом багатьох років він успішно обіймав керівні посади у сільському господарстві. Зокрема, був заступником голови правління з питань сільськогосподарського виробництва ВАТ «Лозівське ХПП» та працював головним агрономом ПОСП «Агросвіт», демонструючи високий професіоналізм.

Період з 2002 по 2005 рік ознаменувався його діяльністю на посаді сільського голови Царедарівської сільської ради. За ініціативи Миколи Васильовича Бабенка було реалізовано багато важливих проєктів для громади: з’явилися дитячі майданчики, значно покращився благоустрій сіл. Він завжди дбав про людей, щиро прагнув, щоб села жили, розвивалися та ставали кращими для своїх мешканців.

Миколу Васильовича знали як надзвичайно працьовитого, мудрого, щирого та людяного чоловіка. Він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди знаходив потрібне добре слово підтримки, не шкодував сил і часу задля спільної справи та добробуту громади.

Як люблячий чоловік, турботливий батько та дідусь, він залишив після себе не лише вагомі добрі справи, а й тепло своєї душі, яке зігріватиме серця рідних та всіх, хто його знав і цінував.

Світла пам’ять про Бабенка Миколу Васильовича назавжди залишиться в серцях колег, друзів і земляків. Нехай Господь дарує спокій його душі, а рідним – сили пережити цю непоправну втрату. Ми пам’ятатимемо його як справжнього патріота своєї землі та відданого професіонала.

Вічна пам’ять добрій, щирій людині.