🕯 СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ…

Знову чорна звістка принесла невимовну скорботу до нашої громади. З глибоким сумом і болем повідомляємо, що 09 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Малинівка Запорізької області, героїчно загинув наш земляк – Василейко Анатолій Анатолійович. Ця трагічна втрата стала важким ударом для всіх, хто знав цього мужнього воїна.

Анатолій Анатолійович народився 18 березня 1993 року у селі Радісне. Своє дитинство та юність він провів у рідному краї, де зростав як відповідальна та цілеспрямована людина. Навчання розпочав у Данилівській школі, а згодом здобув середню освіту у Добропільській школі Пологівського району. Він завжди вирізнявся глибоким почуттям обов’язку та прагненням до знань. Після здобуття середньої освіти, продовжив навчання у ВПУ №75, де здобув важливий фах і розпочав свій трудовий шлях, прагнучи зробити свій внесок у розвиток громади.

На початку весни 2025 року, з початком чергової хвилі мобілізації, Василейко Анатолій Анатолійович був покликаний до лав Збройних Сил України. Від перших днів служби він проявив себе як відданий, мужній та принциповий воїн, який без вагань став на захист рідної землі. Ми втратили людину з великим серцем, справжнього сина України, який без жодних сумнівів став на захист Батьківщини, своїх близьких та нашого спільного майбутнього, віддавши найдорожче – своє життя.

Анатолій був надзвичайно світлою, щирою та відкритою людиною, завжди готовою прийти на допомогу та підтримати інших. Його людяність, доброта та неймовірна сила духу залишаться у пам’яті кожного, хто мав честь його знати. До останнього подиху він самовіддано боровся за мирне небо над Україною, за свободу Батьківщини, за майбутнє наступних поколінь. На превеликий жаль, життя нашого Героя трагічно обірвалося на полі бою – він отримав поранення, несумісні з життям, захищаючи нашу незалежність.

Покровська громада висловлює найщиріші та найглибші співчуття рідним і близьким Анатолія Анатолійовича. Це непоправна втрата не лише для його родини, друзів та бойових побратимів, але й для всієї громади, яка втратила одного зі своїх найкращих синів. Немає таких слів, які б могли зменшити нестерпний біль чи загоїти глибоку душевну рану, спричинену цією втратою.

Ми схиляємо голови у скорботі та в молитві просимо Господа прийняти душу нашого Героя у Царство Небесне. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Його жертва не буде марною.