🇺🇦Світла пам’ять Герою…

Сьогодні – день скорботи та гіркого болю. Три роки тому, 26 березня 2022 року, під час запеклих боїв у місті Попасна Луганської області загинув наш третій земляк, захисник України, солдат 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила Роман Ільчишин. Пам’ять про героїв, які віддали своє життя за Україну, завжди буде живою в наших серцях.

Роман був людиною великої душі, справжнім патріотом своєї країни, який понад усе любив життя, свою сім’ю та Україну. Його героїзм та відданість назавжди залишаться прикладом для наслідування. Ми повинні пам’ятати про подвиги наших героїв.

Закінчивши місцеву школу, він здобув фах столяра по виробництву художніх матеріалів у Художньому училищі імені Й. Станька. Але покликання Батьківщини стало для нього найважливішим. Не вагаючись, він став на захист рідної землі. Його відвага та патріотизм заслуговують на найвищу шану.

Ще у 2015 році Роман долучився до лав оборонців України, беручи участь в антитерористичній операції (АТО). Під час боїв отримав важке поранення, переніс складну операцію, але навіть інвалідність не змогла змусити його залишитися осторонь. Він знову повернувся до війська, продовжив боротьбу за свободу та незалежність України. Його незламний дух та бажання захищати свою країну завжди будуть взірцем.

Окрім військової справи, Роман був активним учасником громадського життя. Він входив до складу ГО «Спілка ветеранів АТО «Янів», ГО “Товариство активного відпочинку «Янів» та ГО «Сила громадського контролю», був членом ГО «Яворівська іграшка» та учасником Янівського театру. Його золоті руки, щире серце та прагнення допомагати іншим зробили його незамінним у громаді. Його внесок у розвиток громади важко переоцінити.

Його життя обірвалося героїчно, у боротьбі за рідну землю. Весь цей час Роман вважався безвісти зниклим, однак рішенням суду офіційно встановлено факт його загибелі. Ми пам’ятаємо кожного героя, хто віддав життя за Україну.

Без батька залишилася його донька, без сина – мати Стефанія, без брата – Ігор із родиною. Важко уявити біль втрати, але ми повинні підтримувати родини загиблих героїв.

На жаль, тіло Романа Ільчишина не вдалося поховати з військовими почестями. Але наш святий обов’язок – зберегти пам’ять про нього, передавати наступним поколінням правду про його подвиг та згадувати його у молитвах. Ми повинні донести історію його життя до кожного.

«Тато був активним громадським діячем і військовим, чудовою людиною з великим серцем і щирою душею. Він був люблячим батьком, відданим сином, вірним другом і коханим чоловіком. Його життя було прикладом для наслідування, адже він міг віддати останнє тим, хто цього потребував. Альтруїст, який щиро любив життя і людей. Ми завжди будемо пам’ятати його велике серце.

Він був глибокою особистістю, водночас завжди випромінював щирість і тепло. Його дитяча, безпосередня усмішка і переконання, що все буде добре, огортали спокоєм та надією. Він би хотів, щоб ми зберегли це відчуття в своїх серцях»,** – з болем і гордістю згадує донька Романа. Ми маємо берегти пам’ять про героїв, що віддали життя за нашу свободу.

🕯 Світла пам’ять і вічна слава Герою!

Запрошуємо всіх небайдужих на вечір памʼяті Романа Ільчишина, який відбудеться сьогодні о 18:00 у залі засідань в Івано-Франковому. Нехай його подвиг і відданість Україні завжди залишаються у наших серцях! Разом ми вшановуємо пам’ять про героїв.