СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!

Сьогодні зі сльозами на очах, зі схиленими головами ми провели в останню путь мужнього воїна Сергія Олександровича Куксу.

Пекучий біль втрати стискає серце кожного, адже майже щодня до нас приходять трагічні повідомлення з передової — звістки про те, що найкращі сини і доньки України віддають своє життя. Віддають його за те, щоб ми могли жити, працювати, ростити дітей, мріяти про майбутнє у вільній і Незалежній державі.

У цій жорстокій війні ми щодня втрачаємо наших захисників і захисниць. На кладовищах з’являється дедалі більше синьо-жовтих стягів – як вічний знак самопожертви, мужності й безмежної любові до Батьківщини.

Сергій Олександрович Кукса народився 19 жовтня 1987 року у місті Обухів. Тут, у рідному місті, пройшло все його життя — тут він зростав, навчався, працював, будував свої плани та мріяв про майбутнє.

Навчався Сергій у загальноосвітній школі №5 міста Обухова. Після закінчення школи розпочав свою трудову діяльність. Спочатку працював на товаристві «Омела», а згодом пов’язав своє професійне життя з товариством «Алеана», де працював до початку військової служби.

У 2023 році Сергія було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Спочатку він пройшов військову підготовку в Італії, а після повернення виконував бойові завдання на Херсонщині та Донеччині, захищаючи Україну на найгарячіших напрямках фронту.

Сергій служив у складі 503-го окремого батальйону морської піхоти на посаді старшого матроса. Серед побратимів мав позивний «Тихий». І цей позивний дуже точно відповідав його характеру. Він був спокійним, врівноваженим, небагатослівним, працьовитим і добрим.

У вільний час Сергій цікавився комп’ютерною технікою. Цінував красу природи у всіх її проявах.

На жаль, життя Сергія обірвалося 20 серпня 2025 року під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Мирноград Покровського району Донецької області.

Майже одинадцять місяців тривала складна процедура ідентифікації. І лише тепер рідні та вся Обухівська громада мають можливість гідно провести нашого Героя в останню путь та віддати шану Захиснику, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні.

Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та висловлюємо найщиріші співчуття мамі Катерині Михайлівні, батьку Олександру Миколайовичу, брату Олексію, тітці Лідії, усім рідним і близьким Сергія, його колегам та побратимам.

Вічна пам’ять і слава Герою!